Два берега

Возле берега лодка стояла,
Накренившись на правый бок,
Это лодка кого-то ждала,
Повернувшись кормой на восток.

Где же та, что ее швартовала?
Где же та, чей ты знаешь секрет,
Неужели она сбежала?
Почему без нее рассвет? ...

   Біля берегу човен стояв.
   Інший берег той самої річки,
   Старий човен когось чекав,
   А цей хтось не прийшов до водички,

   Де він дівся, чому він кинув?
   Таємницю цей човен сховав,
   Він пішов? Або він загинув,
   Тільки вітер про це щось знав…

Ветер знает, но он не скажет,
Не имеет он прав говорить,
Накренившись, та лодка ляжет,
И как раньше не сможет жить…

   Де цей човен в середині річці? 
   Він для неї там зірки черпав,
   Він шукав їх на протязі нічки
   Та світанок він з ней зустрічав…

   Він з латаття робив букети,
   Грались в  схованки в комишах,
   Старий човен не вірив в прикмети,
   Но на різних вони берегах .

   Де наш берег? Куди нам плити?
   Старий  човен у лодки спитав,
   Як же стало не можна любити,
   Якщо берег ворогом став.

Возле берега лодка стояла,
Ветер тихо ей что-то шептал,
А она все молчала. Молчала. Молчала.
И никто никого не ждал…