Заблудився я в туманi... Владимир Прохода

http://www.stihi.ru/2017/04/07/12176


Оригінал:


Заблудився я в тумані,
Аж спітнів,
Рано вранці на світанні...
Повз ставків
Пропливали, як у казці
Небеса,
Почувався, як у пастці,
А роса
Помочила босі ноги
І пекла,
Бо ішов я край дороги
До села...
Заблукав, неначе вперше
Йшов туди...
Ось в тумані пливе вершник...
Господи,
На плечах нема нічого,
То туман,
Сам малює із густого,
Все обман...
Але страшно стало дуже,
Що робить,
Щось скрекоче у калюжі,
Аж свистить...
Дихати все тяжче грудям,
Нема сил
Справитись мені з безглуздям,
Як з могил
Почуваю поряд сморід,
Нема слів,
Пересохло давно в горлі,
Зголоднів...
Раптом зникло все, що було
І туман
Несподівано хитнуло,
Зник дурман...
Був я знову радий жити
На Землі,
Довелося відпочити,
Мозолі...

Переклад з української Світлани Груздєвої:


Заблудился я в тумане,
Ну…без слов.
Как-то рано спозаранку,
У прудов,
Проплывали вдоль опушки
Небеса,
Ощущал себя в ловушке…
А роса
Мне смочило только ноги –
И пекло…
Шёл тогда я вдоль дороги
Да в село…
Заблудился, как впервые
Шёл туда…
Вот плывёт в тумане всадник…
Вот так да!..
Оказался безголовым:
То ж туман…
В очертаниях густого
Всё – обман…
Но, однако ж, я напружен,
Бледный вид…
Как стрекочет что-то в луже,
аж свистит!..
Ощущенье давит краха,
Нету сил
Мне избавится от страха…
Что с могил,
Ощущаю запах смрада,
Не травы…
Пересохло в горле сразу,
Голод взвыл!..
Но виденье утонуло,
И туман
Неожиданно качнуло…
Где ж дурман?!..
Рады жизни дух и тело:
Сын Земли!..
Но пришлось привал мне сделать:
Мозоли'…