Пусть отдохнёт... из Маргариты Метелецкой

Ночи манящей торжество
Струится в утомлённом теле…
И лишь сомненья еле-еле
Крадутся тихо в естество…

Создав гармонию, любовь
Спит в обособленной квартире…
И, зацелованные, в мире
До зорьки губы смолкли вновь…

Заснула Неба благодать,
Уткнувшись тенью в сонный иней…
Взгляд только Бога, грустно-синий,
Остался на небе рыдать

Над теми: в ком кипит вражда,
Зло торжествует и безверье,
Кто подлостью и лицемерьем
Землянам в Рай закрыл врата.

А я открою Богу дверцы:
- Пусть отдохнёт... в моём он сердце!


Оригинал
                Маргарита Метелецкая
                http://www.stihi.ru/2017/05/21/3133
        Ходи, спочинь ...
      
        Нічної зваби торжество
        Струмує в стомленому тілі...
        І тільки сумніви несмілі
        Крадуться в стишене єество...

        Звершив гармонію, любов
        Спить в поцяткованій квартирі...
        І, заціловані, у мирі
        До ранку губи змовкли знов...

        Заснула й Неба благодать ,
        Сховавшись сонно в бляклі тіні ...
        Лиш очі Бога сумносині
        Лишились у журі ридать

        Над людством , де кипить розбрат,
        Де панування зла, зневіри ,
        Що зацькували Землю сіру,
        Закривши вхід до райських врат ...

        А я - відкрию Богу дверці :
        Ходи, спочинь ... в моєму серці !