Я бачу море уві сні щоночі
І чую чайок незнайомий крик.
Я потрапляю в рай, заплющуючи очі,
Я думкою літати звик.
Я прилечу і кинуся в обійми моря
І сонця променів розмай.
Я прилечу туди, де не знайдеться горя,
Я відшукаю свій маленький рай.
Багряні сонця заходи і сходи
Думки не покидали і на мить.
Я полечу туди, не маючи нагоди.
Я полечу, бо просто хочу жить.
Квітучий травеь і ромашки кволі-
Я їх візьму в моєї мрії край.
Бо їм, як і мені, не вистачає волі.
Свобода думки - то для мене рай.
21.05
Життя - мить
© Copyright: Задоя Татьяна, 2017
Свидетельство о публикации №117052111032
Свидетельство о публикации №117052111032
Рецензии