Уявляєш-наша зустріч випадкова.
Чекати треба,правда, сто століть.
Заздалегідь плекаю те щиросердечне слово,
Щоб душу захололу відігріть.
Вивчаючи подивися на мене:
До "випадковості" причетний?- Так і є.
Іноді мрії збуваються,
Та доля досі шансу не дає...
Знову наша осінь,кленове листя під ногами.
Дивись-ось парами літають голуби,
Та вітер виграє тужливі гамми.
На темно-синім тлі Карпат
Пригадую чомусь смереки голубі.
***
© Copyright: Николай Жихарь, 2017
Свидетельство о публикации №117051903292
Свидетельство о публикации №117051903292
Рецензии