Почуттевий свiт

Я пiдлiсть уявляю як змiю
з зубами в пащi повними отрути,
Що ранить не у праведнiм бою,
А зi cпини - невпiзнанiй щоб бути.

А нiжнicть схожа на вишневий цвiт,
Що серце  нам пронизує промiнням,
То почуття вiд мами з давнiх лiт
I бiло-бiло вiд того цвiтiння.

Кохання що? То солов'їний спiв!
Саме кохання мабудь так спiває
Та пiсня може бути i без слiв
I в кожного мелодiя своя є.

Що ж доброта? То наче хлiб святий,
Що щедро в скрутi дiлять навпiл люди.
А жадiбнiсть, що той мiшок товстий:
Для себе все загрiб i мало буде.

Гнiв шквал, чи некерована гроза,
Що градом iншi почуття вбиває.
Плiтки i заздрiсть - то брудна вода,
Що цiнний чернозем з полiв змиває.

I дiамантом чистим, мов сльоза,
Є милосердя, що цiни не має.
I скромнicть - нiжна квiтка польова,
Увагу нашу рiдко привертає.

Коли спимо , ми бачимо у снах
Той мерехтливий почуттєвий свiт:
Вишневу вiхолу, стежки в хлiбах
I гаддя, що розчавити не грiх...