Щасливий квиток

Але ж це - тільки ніч!
Ну чого тобі знову не спиться?!..
Відмотай!..
То нещастя давно і навік відійшло.
І далекі світи
потонули в безодні криниці,
що поглинула мряку і зранку надибане скло...
Але ж це - тільки ніч!

Поринати у рай...
Ну яка ж незбагненна забава
для простої душі, що до серця дорогу знайшла
через дух...
Не знайшла?
І нехай...
Ще хвилинку - і вранішня кава
на цілісінький день забезпечить твій сонячний рух,
поринання у рай...

Голова не болить...
У житті, як на довгій дорозі:
замаскована впертість рятує від внутрішніх вад.
Повернися на мить!
Я віддихатись нині не в змозі,
через цей непотрібний нікому, крім нас, результат!
Голова ж не болить...

Поринав у весну...
І нехай ці дощі колискові
перепросять зірки за веселощі дивних часів...
Я нарешті пірнув,
щоб, рятуючись в першому слові,
віднаходити сенс у мільйоні поцуплених слів
з поринань у весну...

А навколо - лиш ти...
І останні останніх вгамують,
відбиваючи світло у колах нахабних дзеркал...
Він хотів би втекти,
але хто ж то бажання почує?!..
Все.
Прибув на кінцеву.
І це не собор, а вокзал...
І навколо лиш ти.