Ответ на Письмо И. Северянина

Відповідь на „Лист“ І. Сєвєряніна

Я розумію відчай твій і гнів,
як хіть перед жіноцтвом хизуватись,
коли й полеглим у страшній війні
убивцями ти радиш називатись.

Тут все залежить, як, коли, кого
життя безцінного й навіщо позбавляє,
а ще причини і обставини того,
хто і навіщо інших убиває.

Скажімо, люди, можна осудить
солдат, які життя свого ціною
спасли Європу (вдумайтесь на мить),
з фашизмом ставши в Світову до бою?!

А скільки серед них було жінок,
які в руках тримали автомати…
Для захисту життя прийшов бо строк,
самі вбивали й не морились помирати.

А що робить з насильником і катом,
який дитину зґвалтував і вбив?!
Тут не потрібно навіть буть солдатом…
Своєї доньки вбивцю ти б любив?!

Ну, і нарешті візьмемо Донбас,
коли „брати“ приперлись в Україну.
Нам що тепер, дивитися на вас,
коли ви розриваєте країну?!

Складні питання, як саме буття.
Їх ставлять люди вже давно, віками.
Та тих осіб, хто позбавля життя,
в народі кличуть ще й захисниками!

17.05.2017

Игорь Северянин

ПИСЬМО

Отчаянье и боль мою пойми, –
Как передать мне это хладнокровно? –
Мужчины, переставши быть людьми,
Преступниками стали поголовно.

Ведь как бы человека ни убить,
При том в какие б роли ни рядиться,
Поставив лозунг: «быть или не быть», –
Убивший все равно всегда убийца.

Разбойник ли, насильник, патриот,
Идейный доброволец, подневольный
Простой солдат, – ах, всякий, кто идет
С оружием, чтоб сделать брату больно,

Чтоб посягнуть на жизнь его, – палач,
Убийца и преступник, вечный Каин!
Пускай всю землю оглашает плач
С экватора до полюсных окраин…

Какие ужасающие дни!
Какая смертоносная оправа!..
Отныне только женщины одни
Людьми назваться получают право…