За спинами в нас ті, хто хотів би побачити наші очі.
Ми - в тому, щоб бути на самоті та знов прокидатися серед ночі,
жартувати про біль та сенс, знову бачити їхню жалість.
Не покине ніхто принцес, але це навсього нам вважалось.
Ми за спинами тих, хто нас зовсім не чує,
Ніби хтось з нас не встиг та навмисно не з тим ночує.
Ніби в світі так прийнято - половина не може відчути,
що для когось він вийняток, до якого нема маршруту.
Важко утримати це, що без імені і без зупину.
В мріях - вдивитися в те лице, але ми бачимо тільки спину.
Буває боляче, це не смішно, але з часом до всього звикаєш.
Одна мудрість, і та невтішна: хто за спиною - не згадаєш.
За спинами в нас т, хто хот в би побачити наш оч
© Copyright: Сова Чурикова, 2017
Свидетельство о публикации №117051711230
Свидетельство о публикации №117051711230
Рецензии