Ти хочеш витрачати час на малюнки

Ти хочеш витрачати час на малюнки
Ногами по асфальтованій сірій землі.
Ти хочеш дарувати мені свої поцілунки,
Та боїшся, що рано чи пізно твій світ закінчиться на мені.

Ти хочеш, щоб саме твоя біла і трохи брудна
Стеля моїм зоряним небом стала.
Ти так боїшся, що я тебе вип'ю до дна...
Я так боюся, що я багатьох поламала...

Тобі так необхідно комусь розповісти
Про всю ту красу, яку бачиш і про яку звик мовчати.
Я знову хочу довге волосся, щоб міг його розплести
Одного дня перед тим, як будемо в ліжко лягати.

Ти знаєш, їх так багато, вони часом поводяться ніби коти,
Хоч грація й милість котів їм взагалі не притаманна.
Та всі зникають у мить, коли з'являюся я, а потім з'являєшся ти,
Бо в ту секунду реальність стає багатогранна.

І ці всі котоподібні лиш натякають завжди на те,
Що я шукаю тінь електрики, тінь того заряду,
Що виник з першої миті. Я сьогодні хотіла сказати про те,
Що вже не вперше для тебе пишу, моя найбільша тілесно-душевна відрадо.