Оболонь... Татьяна Левицкая

http://www.stihi.ru/2017/05/13/4269


Оригінал:


Зачарована чайка на куполі вежі
зосередила погляд у срібну бистрінь.
Легіт ніжно гребінкою хвильку мережить,
в тиховоддя пірнає, шукаючи тінь.

Береги обрамляє пісочок гарячий,
стелить руни м’які під галузки кущів.
В дерев’яному човнику літо рибачить,
З рук годує мастиркою щук, судаків.

Помаранчеве сонце шкварчить на пательні,
спрагло воду п’є небо з Дніпровських долонь.
Розпустилися дреди вербичок зелених.
Вудить на мілководді мальків Оболонь*.



Переклад з української Світлани Груздєвої:



Чайка, чарам верна, прямо с выступа сваи
Устремила свой взгляд в серебристый плетень.
Ветер нежно гребёнкою волны взбивает
И в глубины ныряет, ища свою тень.

Берега обрамляет песочек горячий,
Стелет мягкие руна под дебри кустов.
В деревянном судёнышке лето рыбачит,
Угощая приманкою щук, судаков.

Разогретое солнце фырчит в сковородке,
Небо жаждой томимо – Днепр тянет ладонь.
Мочат вербы косички в зелёной оплётке.
Удит на мелководье мальков Оболонь.


* - один из районов Киева
    фото из Инета