* * *
Приїхала донька додому
І маму з порога пита:
– Матусе рідненька,
Де тато, чом удома нема?
– Нема, моя доню, й не буде…
Давно він уже на війні
Отримав він куленьку в груди
І більш не повернеться… Ні!..
Донечка в сльози, з сльозами
До маминих впала грудей:
– Тата нема більше з нами,
Помер, як то більшість людей…
Як боляче й прикро це знати,
Як важко цей біль пережить…
Почорніла від горя вже мати
І серце смертельно болить.
А під дубом чорніє могила
І ворон на гіллі кричить…
– Війна горя усім не щадила…
І тато десь там… там лежить...
28. 04. 2017.
В йна горем ус х оповила
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2017
Свидетельство о публикации №117051606744
Свидетельство о публикации №117051606744
Рецензии