Прости

             Натхнення  ( Лідія Пентя)
--------------------------------------------
           Прости за те, що йдуть
                непрохані дощі,
           За те, що клени листя
                на асфальти гублять,
           Прости моїй нескореній душі,
                сліпому серцю, що тебе не любить.

           Прости за день. що миттю догорить,
           Прости за роки, що водою змиє,
           Прости, як можно нелюбов простить...

           Забуть не прошу -
                забувати важко.
-----------------------------------------------------------
Я так тебе люблю,
          хоч на душі зима,
Моя любов тобі
          нічим не заважає,
Бо у твоє життя
          їй дозволу немає,
Та і не проситься
          вона туди сама.

Закреслити усе
          в душі я так старалась,
Та серденько моє,
          як у неволі пташка.
Якби ти тільки знав,
          як забувати важко!
Бракує сил мені.
          я, справді, намагалась.

І я пишу й пишу
          тобі вірші - листи,
Бо саме в них одних
          мій відгомін кохання,
Та знає тільки Бог
          про наше спілкування,
А, ти за всі слова
          мене, лише, прости.