Через тысячу лет

Я верю,  всё так же,  как было,  и будет.
И ветру с листвою кружить и шептаться,
не вымрут на свете ни звери,  ни люди,
и будут,  как мы,  и любить,  и смеяться.

И небу над миром сиять голубее,
а солнцу светиться оранжево ярко,
врастать в облака тополям на аллее,
той самой  -  с заветною лавочкой в парке.

Я верю,  что будут закаты-рассветы
ещё розовее. И это прекрасно!
И звёзды откроют кому-то секреты,
над тайной которых мы бились напрасно.

И чей-то праправнук,  возможно, из наших,
с друзьями махнув на Луну на пикник,
сварганит сливуху*,  чтоб суп был и каша,
на кратере лунном сготовит шашлык.

И хвастаться будет  лунатикам гордо
рецептами древних и простеньких блюд
и прапрапрабабке и деду,  бесспорно,
на землю вернувшись устроит салют.

15.05.2017г.

* сливуха  - жидкая полевая каша, сготовленная на костре, бульон из которой сливается и получается суп и каша.



 Перевод на украинский
http://www.stihi.ru/2017/11/17/4085


  Через тисячу рокiв

 Мирослава Стулькивская

Я вірю, що все, як було, так і буде.
І вітру із листям кружляти й шептатись,
не вимруть на світі ні звірі,  ні люди,
і будуть, як ми, і любити, й сміятись.

І небо над світом блакитнішим стане,
яскравіше сонце вставатиме зранку.
Тополі верхівками неба дістануть
На тій же алеї, де лавочка в парку.

Я вірю, що будуть світанки-зеніти
іще більш рожеві. І це - дуже гарно!
А зорі  відкриють комусь ті секрети,
над змістом яких ми так билися марно.

Чий небудь праправнук, можливо, із наших,
На Місяць із другом махне на пікнік,
зварганить сливуху*, щоб суп був і каша,
на кратері місячнім зробить шашлик.

І місячним людям похвалиться гордо
він стравами  древніх рецептів простих,
і прапрапрабабці, і  дідові радо
салюти пришле, повернувшись до них.