Фут-фетишизм

Вкотре забудеш,
що не так давно
один на одного
ми виливали лайно.

Вкотре подзвониш
і скажеш “люблю”.
Я більше не вийду,
бо я не курю.

Клоун, циркач чи актор?
Життя - твоя корида,
слова - це капоте,
ти сам - матадор.

Між нами давно вже не секс,
між нами любові нема
один для одного ми -
просто “екс”.

І якщо тільки між нами,
то знаю, що хочеш
бути омитим моїми
сльозами.

Ну добре, я трохи поплачу,
Послухаю трохи тебе,
ангелів й демонів
твоїх побачу.

Тобі стане краще,
забудеш, що я була
не так давно
для тебе створінням пропащим.

Кажеш, що добре тобі,
сидіти поряд і розмовляти
про те, що ти -
знову на дні.

Кажеш, що я - лиш одна,
хто справді любить тебе.
Це правда, але
моя любов - це твоя Сатана.

Ти не дзвони,
я буду знати, що ти - живий.
Повір, тобі і без мене достатньо
в житті Сатани.

А поки ти будеш ховатись
я буду сама
або ж з кимось іншим
весняними ночами гратись.

І на відміну від тебе
я не чекаю любові.
Ціловані пальці ніг -
лише у цьому маю потребу.

І не потрібен мені ані твій відчай,
ані ідеалізм.
Мою потребу може задовольнити
банальний фут-фетишизм.