Шахраi

Вже  була десята година ранку. Рання весна затягнулася непривітною холодною погодою. Зривався сніг. На вулиці безлюдно. Побачила самотню постать свого сусіда, який ішов, трохи кульгаючи на ліву ногу. Павло був настільки худим, що одяг висів на ньому,  ніби на плечиках.
З провулку на вулицю завернув легковий автомобіль «Жигулі» білого кольору і зупинився біля чоловіка. 

Вже пізніше, коли стала відома історія, про яку пишу, я довідалась, що водій, відкривши дверцята, запитав:
– Мужик,  телевизор старый есть? Покупаем телевизоры.
– Та є. Он баба вдома. В неї спитайте. І назвавши номер свого будинку, він подибав далі.

Водій під’їхав до вказаного будинку. На сигнал вийшла літня жінка (назвемо її Ліда).
– Телевизор старый есть? – спитав її чоловік.
– Є! – бадьоро відповіла хазяйка. – Заходьте!
І вона завела гостей в будинок.  Їх було двоє – чоловік і жінка. Баба Ліда провела їх у кімнату, зняла з телевізора накидку.
– Ось. Давно хотіла його продати. А скільки ви за нього дасте?
– Четыреста гривен.
– Годиться.  Забирайте!

Чоловік дістав з гаманця п’ятсот гривень  цілою купюрою.
– Вот.  Других нет. Вы сможете дать сдачу?
– А чого ж! Та зараз!
І вона пішла в іншу кімнату.  Тим часом жінка-гостя непомітно простежила, звідки баба  витягла гроші, й швидко повернулася до подільника. А баба Ліда взяла сто гривень,  п’ятсот   доклала  до всієї суми  і, сховавши все під подушку, повернулась до «покупців». 
– Ось. Тримайте.
– А где у Вас туалет? Вы не могли бы меня провести? – запитав у господині чоловік.
– Та чого б не могла? Можу провести. Туалет надворі. Треба тільки притримати собаку.

І вони вийшли на вулицю.   Супутниця чоловіка залишилася в кімнаті, швиденько знайшла гроші  (а їх було  аж одинадцять тисяч; на похорон собі зібрала баба Ліда) і теж вийшла  надвір.
Справу зроблено, можна їхати. Коли водій завів машину, хазяйка сплеснула руками:
– А телевізор?!
Та вони вже зрушили з місця. Тільки їх і бачили!  Кинулася жінка в кімнату, а грошей немає.
Довго  приходила вона до тями. Навіть МРТ довелося робити, так їй було зле.
***
Минуло три роки. Біда забулася. А нещодавно їй подзвонили і сказали, що її  син збив людину насмерть. Треба внести двадцять тисяч гривень, щоб уникнути суду.  На щастя баба Ліда згадала, що у сина немає ані мотоцикла, ані машини…
13. 05. 2017 рік
Світлина з інтернету