Дощ у травнi... Маргарита Метелецкая

     http://www.stihi.ru/2017/05/14/7498

     Оригінал:


     Ісусе ! Всю ніч вперто дощ цокотів,
     Неначе шаман хвацько стукав у бубон...
     І так цілуватися прагнули губи...
     І мрійності сон птахом в невідь летів...

     Доточував дощ низку плутаних дум ,
     Що мовчки спочили в завішаних шторах,
     Сховавши зухвалі мої непокори
     В травневий приборканий вже ретросум...

     А далі - підсилював дощик мінор
     І біля вікна зосереджено муркав...
     І серце знесилене зовсім розбуркав,
     Мов кисню нестача - і лине замор...

     Ісусе ! Який не спокуто ще гріх ? -
     Адам з'їв кисличку - оскома ж і досі !
     Все б'ю я поклони примхливій епосі -
     Самотня..., вечірня... - жду Божих утіх ...

   
    Переклад з української Світлани Груздєвої:


   Иисусе! Всю  ночь дождь хмельной цокотал,
   Шаманом стучал залихватски он в бубен…
   И так поцелуев  возжаждали губы…
   Мечтательный сон птицей в небо взлетал…

   Играл дождик низкой из спутанных дум,
   Что молча таились в задёрнутых  шторах,
   И дерзкую прятал мою непокорность
   В уже укрощённый сплошной ветрошум…

   А после – усиливал ливень минор,
   Мурчал возле окон, был сосредоточен…
   Так сердце усталое он обесточил,
   Что без кислорода мерещился мор…

   Иисусе! Какой неискупленный  грех? –
   Адам съел кислицу – оскома по жизни.
   Всё бью я поклоны эпохе капризной –
   Одна в предвечерье жду Божьих утех…

 

Аватар Автора оригинала