В пiсенному полонi
I спiвом, голос неземний,
Наш настрiй змiнить так, буває,
Що бранцем вiзьме в полон свiй.
I серце вже iнакше б'ється -
Стаєш неначе сам не свiй.
Вiд пicнi плачеш чи смiєшся,
Чи розгортаєш мрiй сувiй...
Немов непiзнане вiдкрилось -
Чому то так бува - хто зна?
Давно вже пiсня закiнчилась,
А в серцi музика луна...
2000 р..
Свидетельство о публикации №117051405957