Женщина. Взгляд Библии. укр

 ПОГЛЯД ХРИСТИЯНСЬКОЇ РЕЛІГІЇ НА РОЛЬ ТА ПОЛОЖЕННЯ
                ЖІНКИ В СУСПІЛЬСТВІ               
                ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА…………………………………………………………………….2
1. ЦІННІСТЬ ЖІНКИ…………………………………………………………….5
2. ЖІНКИ-ОСОБИСТОСТІ В БІБЛІЇ…………………………………………...8
3.ГЕНДЕРНА ДИСКРИМІНАЦІЯ В ХРИСТИЯНСЬКІЙ ЦЕРКВІ. ПОМИЛКОВА ПІДСТАВА. РІЗНІ- НЕ ЗНАЧИТЬ НЕРІВНІ………………...12
4.ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ТА КОРИСТЬ  ХРИСТИЯНСЬКИХ ПРИНЦИПІВ ДЛЯ ЖІНКИ……………………………………………………...16
5.ДЕЯКІ ПОЯСНЕННЯ………………………………………………………….19
6. ІНШИЙ ПІДХІД. ДИСКРИМІНАЦІЯ……………………………………….23
ЗАКЛЮЧЕННЯ…………………………………………………………………..27
БІБЛІОГРАФІЯ…………………………………………………………………..28

 










                ПЕРЕДМОВА
Змінюються часи, змінюються епохи і разом з ними усталені звичаї набувають нових форм, або й перетворюються на інші, іноді навіть діаметрально протилежні. Навіть в межах однієї держави  чи навіть одного регіону, в дуже рідкісних випадках окремі звичаї залишаються незмінними на протязі тривалого часу.
Окремим випадком звичаїв взагалі- є відношення християнської релігії (і її представників, як  самостійного інтернаціонального прошарку суспільства) до ролі та положення  жінки в суспільстві.
Зважаючи на те, що християнство здійснило (і, хоча вже й меншою мірою, продовжує здійснювати) незрівнянний ні з якою іншою ідеологією вплив на розвиток більшої частини світу на протязі майже 2000 років, його абсолютно неможливо відокремити від так званої «світської історичної науки», хоча б тому, що дуже вагома частина значних, так би мовити «світських»,  історичних подій мала за свою основу саме релігійні підстави, або ж привід. Як зазначає доктор філософських наук, професор, дійсний член (академік) УАН, академік Академії наук вищої освіти України, член-кореспондент Української Академії політичних наук, Заслужений професор ЖДТУ В. І. Муляр- ще з часів раннього середньовіччя Бог уявлявся найвищим благом і досконалістю, і вся ієрархія буття в цілому та її елементів отримувала моральний смисл. Бог, в якого вірили всі (або майже всі) громадяни західноєвропейського середньовічного суспільства, виступав не лише найвищою досконалістю, але і абсолютною істиною. З нею всі мали звіряти власні уявлення, ідеї та поведінку, з нею мали бути співвіднесені культурні та суспільні цінності тієї епохи. Сила та авторитет Абсолюту були такими. Що затьмарювали собою будь-які одиничні явища конкретного суспільного буття, будь-яку оригінальність, унікальність. Єпископ і теолог раннього середньовіччя Аврелій Августин відводив церкві особливу роль. Він вважав, що вся історія людства є грандіозним звершенням задуму Божественного спасіння і поява церкви як соціальної організації має в цьому процесі вирішальне значення. Августин наполягає, щоб держава перетворилася на «світську руку» церкви. Лише така держава буде справедливою. В такій державі ведеться навчання істинній релігії, а сама релігія (звісно християнська!) підтримується законом і владою.
Висновки Августина про суспільну організацію життя людей під проводом церкви були одними з найважливіших в його політичній доктрині. Ці положення «отця церкви» набули надзвичайного впливу в Західній Європі і стійко домінували протягом багатьох віків. Звідси ідеї морального пріоритету Церкви над державою, побудови останньої на церковних засадах і безпосереднього підпорядкування державної організації церковній [16, стр.48-50]. 
Позиція християнства залишається фактично незмінною на протязі близько 2000 років. Причиною цього явища є те, що, незалежно від місця перебування, християнські провідники за основу свого світогляду і світогляду який вони проповідували мали Біблію. Унікальність цієї книги полягає в тому, що за усіх часів до неї була прикута найбільша увага з-поміж будь-яких писемних творів. За інформацією Statistic Brain Research Institute [2]  станом на 2013 рік було надруковано понад 6.000.000.000 примірників Біблії, чи її окремих книг, що більше ніж в 6-ть разів перевищує тираж(наклад) наступної за кількістю примірників книги- «Цитатник Мао Цзе Дуна», який складає 900.000.000. А станом на жовтень 2015 року її було перекладено 2932-ма мовами, і не менше ніж 90% населення Землі має змогу читати її рідною мовою. ___дослідницький центр Scripture & Language Statistics [3]
Велика увага призвела до своєрідного змагання в точності відтворення і перекладів Біблії, так як навіть незначна помилка одного переписувача чи перекладача досить швидко виявлялася великою кількістю інших фахівців.
Джош Макдауелл у своєму дослідженні «Незаперечні свідчення» наводить порівняння Біблії з творами Шекспіра: «В одній статті, вміщеній в журналі Норт Американ Рев'ю, проводиться цікаве порівняння між творами Шекспіра і Святим Письмом. З нього випливає, що біблійні рукописи зберігалися з набагато більшим старанням, ніж будь-які інші документи за часів друкарського верстата, коли з'явилося набагато більше можливостей збереження вірного тексту. Автор статті вказує: «Чи не дивно, що тексти Шекспіра за 200 років накопичили набагато більше різночитань і спотворень, ніж текст Нового Завіту, якому вже перевалило за тисячу шістсот років, причому протягом двох третин  з цього терміну він існував тільки в рукописній формі ?  Крім одного-двох десятків різночитань, текст будь-якого вірша Нового Завіту встановлено спільною згодою вчених, і суперечки щодо того чи іншого вірша відносяться лише до його тлумачення, а не до сумнівів щодо самих слів. У той же час в будь-який з тридцяти семи п'єс Шекспіра виявлено до сотні темних місць, до сих пір викликають розбіжності, причому в багатьох випадках різночитання прямо впливають на зміст тих епізодів, де вони присутні». [4]  Інші дослідження звертають увагу на другі критерії достовірності які показують, що кількість відомих рукописів Нового Завіту значно перевершує кількість рукописів будь-якого іншого стародавнього документа (24 тис. Рукописів для Нового Завіту і 643 рукописи для Іліади Гомера - наступного за кількістю відомих списків тексту). При цьому часовий проміжок між написанням оригіналу і датою найбільш раннього, що дійшов до сучасності, рукопису Нового Завіту значно менше, ніж цей показник для копій творів класичних авторів (20-30 років для Нового Завіту  [5], [6], [7] проти 1400 років для найбільш стародавнього надійного списку п'єс Софокла, які, вважається, дійшли до теперішнього часу по суті в точному вигляді) [4а] Таким чином, можна з високою ймовірністю вважати, що текст Біблії, яка використовується як основний керівний посібник для життя послідовників християнства, дійшов до теперішнього часу в такому ж вигляді, як і 100, і 500, і, навіть, 1500 років тому.





                1. ЦІННІСТЬ ЖІНКИ
Як і  фактично в будь-якій ідеології, в християнстві чисте початкове вчення часто спотворювалося його послідовниками, задля використання для власних потреб. Тому для узагальненого висновку про відношення християнства як цільної єдиної ідеології до ролі жінки слід розглядати саме Біблійний погляд на це питання, а не приклади з розрізнених конкретних  випадків, які можуть  бути взяті тільки для ілюстрування того, як втілюється в реальне життя, або, навпаки, спотворюється першопочаткова ідея.
Широко розповсюджена помилкова думка, що Біблія вважає жінку людиною «другого сорту». Невірне трактування засноване на фрагментарному знанні Біблії, поєднуючись з громадським рухом за лібералізацію прав жінок додало ще більше плутанини до цього питання.
Найперша згадка про жінку в Біблії має такий зміст: «І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» [1; Бут.1:27]. З цього тексту явно видно, що образ Бога відтворений рівною мірою як у чоловікові, так і в жінці. Немає ніяких додаткових умов чи застережень, щодо жінки при створенні людини. Далі, в більш детальному описі тієї ж події- створення людини- написано: «І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну (рос. соответственную) до нього» [1;Бут.2:18], тобто фактично стверджується, що чоловік сам по собі недостатній для виконання Божого задуму відносно людини, і далі: «… і стануть вони одним тілом» [1;Бут.2:24]. Більше того, Бог створив їх взаємозалежними та взаємодоповнюючими: «… в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка. Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; а все від Бога» [1;1Кор.11:11,12].
Ще одне побічне підтвердження рівного ставлення Бога до чоловіка й жінки є те, що при народженні дитини незалежно від її статі було призначено однакову жертву Богу: «А по виповненні днів очищення її за сина або за дочку, принесе вона однорічне ягня на цілопалення, та голубеня або горлицю на жертву за гріх, до входу скинії заповіту до священика» [1;Лев.12:6]. Різниця в термінах ритуального очищення після народження дитини різної статі з високим ступенем імовірності пов*язана з тим біологічним фактом, що після народження дитини жіночої статі організм жінки об*єктивно довше відновлюється через дефіцит жіночих гормонів, частину яких «відтягнуло» на себе немовля жіночої статі. Тому цю вказівку, а також ритуальну нечистоту під час та зразу після менструації, яка забороняла чоловікові вступати в статевий зв*язок, слід розглядати як біблійну турботу про охорону здоров*я жінки.
Думка щодо неповноцінності жінки, окрім іншого, опирається на те, що першою згрішила саме жінка, і на доданок до цього, ще й звабила чоловіка: «І Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ» [1;1Тим.2:14], але Біблія ніколи не покладала всю відповідальність за гріхопадіння на жінку. У описі цієї події виноситься смертний вирок саме Адаму, а не Єві: «І до Адама сказав Він: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля!» [1;Бут.3:17]. Незважаючи на те, що пропозиція згрішити  надходила від жінки- відповідальність Біблія покладає саме на чоловіка. Це перший показовий момент, опираючись на який можна вірно розуміти деякі записані У Біблії вказівки щодо субординації між жінкою та чоловіком.  Право вирішального голосу надається чоловікові, але саме на нього лягає весь тягар відповідальності за прийняте рішення. І жінка, котра на вимогу Біблії поступилася своєю позицією на користь чоловіка (це не є даний випадок), звільняється від відповідальності за наслідки. Відповідальність за гріхопадіння й наслідки у Біблії послідовно покладається на чоловіка:
«12 через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей …
14 Та смерть панувала від Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив, подібно переступу Адама, який є образ майбутнього.
15 Але не такий дар благодаті, як переступ. Бо коли за переступ одного померло багато, то тим більш благодать Божа й дар через благодать однієї Людини, Ісуса Христа, щедро спливли на багатьох.
16 І дар не такий, як те, що сталось від одного, що згрішив; бо суд за один прогріх на осуд, а дар благодаті на виправдання від багатьох прогріхів.
17 Бо коли за переступ одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, хто приймає рясноту благодаті й дар праведності, запанують у житті через одного Ісуса Христа.
18 Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей.
        19 Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними» [1;Рим5:12,14-19]. «Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть…» [1;1Кор.15:22] Тут неодноразово підкреслюється, що саме через гріх одного (чоловічий рід, один, а не вдвох) заплямований гріхом та покараний на смерть увесь рід людський. 


















                2. ЖІНКИ-ОСОБИСТОСТІ В БІБЛІЇ
Слід пам*ятати, що керівництвом до ставлення до жінки в повсякденному житті були далеко не тільки прямі вказівки Біблії щодо цього, а також- навіть в більшій мірі- приклади з життя біблійних персонажів, які мали таку ж вагу. Тому слід розглядати ці приклади саме з такої точки зору.
Починаючи зі Старого Заповіту прослідковується ставлення до жінки, як до не менш духовного створіння ніж чоловік. Ревека «… пішла запитатися Господа. І промовив до неї Господь: Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити [1;Бут25:22,23]. Цей текст свідчить, що жінка могла напряму звертатись до Бога не маючи потреби в посередництві чоловіка. Окрім цього відомі в Старому Заповіті жінки- пророчиці. Як, наприклад, Маріям: «… І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова…»[1;Вих.15:20] і Хулда (інш.переклад-Олдама) : «І пішов священик Хілкійя, і Ахікам, і Ахбор, і Шафан, і Асая до пророчиці Хулди, жінки Шаллума, сина Тікви, сина Хархасового, сторожа шат, вона сиділа в Єрусалимі, на Новому Місті, і говорили до неї» [1;2Цар.22:14; 2Пар34:22]. І якщо в першому випадку просто вказується, що Маріям була пророчицею, то на прикладі Хулди видно, що до жінки- пророчиці у складних ситуаціях приходили за керівництвом чоловіки. Причому не звичайні пересічні чоловіки, а священники, яким, в свою чергу, або підкорявся весь народ, або (в залежності від часу та місця подій) чиє слово було дуже вагомим у правителів. Також є приклад жінки на ім*я Девора, яка суміщала релігійну та адміністративну владу, була водночас і пророчицею і суддею усього народу: «А Девора пророчиця, жінка Лаппідота, вона судила Ізраїля того часу І сиділа вона під Девориною Пальмою, між Рамою та між Бет-Елом в Єфремових горах, а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд. І вона послала й покликала Барака, Авіноамового сина, з Кедешу Нефталимового. І сказала до нього: Ось наказав Господь, Бог Ізраїлів: Іди, зійдеш на гору Фавор, і візьмеш з собою десять тисяч чоловік з синів Нефталимових та з синів Завулонових…» [1;Суд.4:5,6]. З цього уривка і далі по тексту видно, яка влада була сконцентрована в руках однієї жінки. Релігійна- говорила від імені Бога, адміністративна- судова, судила Ізраїля та на доданок військова. І, на відміну від деяких біблійних описів, це не подається як негативний приклад.
На відміну від багатьох інших тогочасних кодексів, які у випадку подружньої зради карали тільки жінку,  Біблія накладала кару і на чоловіка, і на жінку : «А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця» [1;Лев.20:10].
У випадках різного ставлення Біблії до чоловіка та жінки, найчастіше до жінки ставлення було більш поблажливим ніж до чоловіка. Одним з прикладів може бути можливість скасування нерозважливо даного Богу зарока: «А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обітниці її та зароки її, що зарекла на свою душу, то не будуть вони важні, а Господь пробачить їй, бо її батько заборонив їй. А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і уневажнить обітниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла на свою душу, то Господь пробачить їй» [1;Чис.30:6,9]. Чоловік такої можливості не мав.
Інші приписи також пеклися про захист і благо жінки. Наприклад у випадку зґвалтування незаміжньої дівчини чоловік був зобов*язаний дати одноразовий штраф її батькові, взяти її собі за дружину та забезпечувати протягом усього життя: «Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх, то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, не зможе він відпустити її по всі свої дні.[1;ПовтЗак. 22:28,29]  З дружиною взятою в такому випадку він не мав права розвестись.
Згідно Біблії, діти жіночої статі у випадку відсутності синів мали право наслідувати землю: «6. І сказав Господь до Мойсея, говорячи:
7. Целофхадові дочки слушно говорять. Конче даси їм володіння спадкове серед братів їхнього батька, і зробиш, щоб перейшла їм спадщина їхнього батька.
8. А до Ізраїлевих синів будеш промовляти, говорячи: Коли хто помре, а сина в нього нема, то зробите, щоб спадок його перейшов дочці його.
9. А якщо в нього немає дочки, то дасте спадщину його братам його» (Числа 27:6-9). Добре видно, що за порядком наслідування дочки передували братам покійного, на відміну від багатьох інших тогочасних кодексів, які надавали перевагу саме за ознакою статі, і дочка могла наслідувати батькову землю тільки у тому випадку, коли ніяких відомих родичів чоловічої статі у покійного батька не було взагалі.
Попри те, що у давнього біблійного народу у родоводі заведено було вказувати тільки чоловіків, до родоводу Ісуса Христа внесено серед чоловіків жінки Рахав та Рут (інший переклад Руфь) : «Салмон же породив Вооза від Рахави, а Вооз породив Йовіда від Рути, Йовід же породив Єссея» [1;Матвія1:5]
Окрім різних приписів жінці та щодо жінки у різних ситуаціях, окрім прикладів жіночої поведінки наведених в життєописах біблійних жінок, можна виділити один текст. У 31 розділі книги приповістей Соломона починаючи з 10 вірша іде справжня ода узагальненому образу доброї жінки. [1;Прип.31:10 і далі].
Потрібно також згадати Пісню над Піснями Соломона- цілу біблійну книгу, яка присвячена піднесеному вихваленню жінки. Позиція деяких дослідників Біблії про те, що тут мова йде взагалі не про жінку й її стосунки з чоловіком не стосується теми даної роботи та не впливає на той факт, що, у будь-якому випадку поетичне звеличення жінки як образ займає цілу окрему книгу Біблії.
Серед старозаповітних жінок, звичайно, є також негативні персонажі, як Далила чи Єзавель. Але Біблія не робить на їх прикладах узагальнення про зіпсутість жіночої натури. Таке припущення хибне ще й тому, що серед біблійних персонажів дуже багато негативних прикладів чоловіків.
Під час подій описаних у Новому Заповіті багато жінок змальовані достойними прикладами для наслідування. Серед них було немало заможних, які свої фінанси надавали на Божу справу: «1. І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,
2. та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,
3. і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили» [1;Луки 8:1-3]. Примітно, що тут серед супутників Ісуса вказано тільки Дванадцять, які були найближчими учнями та окрім них, причому в одному з ними ряду,  вказані поіменно тільки троє жінок.





















3.ГЕНДЕРНА ДИСКРИМІНАЦІЯ В ХРИСТИЯНСЬКІЙ ЦЕРКВІ. ПОМИЛКОВА ПІДСТАВА. РІЗНІ- НЕ ЗНАЧИТЬ НЕРІВНІ
Необхідно розглянути відомий біблійний текст в якому Павло не дозволяє жінці ні вчити чоловіка, ні владарювати над ним. Він записаний у 1-му посланні до Тимофія : «12. А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над мужем, але бути в мовчанні» [1;1 Тимофію 2:12]. Для запобігання плутанині, підміні понять та спотвореному тлумаченню потрібно розглядати це місце детально й послідовно. Найперше, на що потрібно звернути увагу, це на форму вказівки: «…я не дозволяю…». Існує інший біблійний текст, де ще більш детально й показово Павло розмежовує свої особисті вказівки з повелінням Бога, тобто загально біблійними : « 10 А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком…
12. Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
13. І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
14. Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
15. А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру» [1;1 Кор7:10,12-15].
В тексті який розглядається [1;1 Тимофію 2:12], не додано протиставлень- я, а не Господь, але конкретизується джерело вказівки : «…Я не дозволяю…», тому слід джерелом вказівки вважати саме особу Павла. Ще один момент, про який слід пам*ятати, це те, що послання- це, за суттю, листи до окремої конкретної громади на виправлення існуючих конкретно в цій громаді проблем. Цей момент особливо треба зауважувати якраз в таких випадках, коли Павло ( або хтось інший) персоналізується, а не дає загальну настанову приблизно такої, знеособленої,форми: « …Не дозволено» тощо. Також у тексті, який взятий для прикладу видно, що повеління Бога не потребує ніяких пояснень, а своє повеління Павло намагається обґрунтувати. Ще потрібно звернути увагу на те, що в тексті-прикладі Боже повеління категоричне й однозначне : « Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком …», а рекомендація Павла дещо різниться з ним за тоном.
Заборона жінці вчити не є унікальною. Подібне обмеження- хоча й не повна заборона, але також досить однозначне написане й для чоловіків : «1. Не багато хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.
2. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло» [1;Якова 3:1,2].
За контекстом 1-го послання до Тимофія (та враховуючи багато інших текстів Біблії) видно, що заборона вчити має на увазі заборону тлумачення Закону. В той час як світського навчання це не стосується. Більше того, навіть просте навчання основам віри, тобто Закону, без поглибленого тлумачення має місце бути. Побічно це можна побачити на прикладі того ж Тимофія, який отримав свою віру від бабці та матері: «5. Я приводжу на пам'ять собі твою нелицемірну віру, що перше була оселилася в бабі твоїй Лоіді та в твоїй матері Евнікії; певен же я, що й у тобі вона оселилась» [1;2 Тимофію 1:5] та : « 14 А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти.15 І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса» [1;2Тим.3:14,15].
А прямо такий випадок демонструється на прикладі Прискилли: «24. Один же юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу.
25. Він був навчений дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і про Господа пильно навчав, знаючи тільки Іванове хрищення.
26. І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню» [1;Дії  18:24-26].  З цього тексту видно, що навіть навченого дороги Господньої, палаючого духом, красномовного й сильного в Писаннях чоловіка Аполлоса було дозволено наставити жінці й чоловіку на рівних без будь-яких застережень за статтю.
Окрім біблійних текстів доречно буде використати й здоровий глузд ; . Якщо кимось буде накладена на жінку заборона важкої фізичної праці, або праці в умовах хімічного забруднення, навряд чи це викличе якісь дискусії з будь- якого боку. Тому заборона тлумачити Закон написана Павлом, який був водимий Духом Бога, Який створив жінку (в данному випадку слід виходити саме з цієї точки зору, так як усе вищерозглянуте стосується тільки тих людей, які приймають саме таку точку зору) певно має під собою повне знання особливостей, схильностей та можливостей жінки і є не дискримінацією, а лише простою диференціацією обов*язків. Тим більше, що творцем і Закону Божого, і людини є Бог, то, очевидно, Йому й визначати, хто призначений для тлумачення Закону.
Можна зробити перший підвисновок розгляду 1 Тимофію 2:12: Біблія жінці не забороняє навчати світським дисциплінам. Біблія жінці не забороняє докладно розповідати дорогу Господню (читай наставляти в вірі) і своїх дітей, і навіть таких чоловіків, які вже сильні в Писанні і виконують служіння проповідника і вчителя (…Аполлос…промовляв і про Господа пильно навчав…). А  Павло забороняє жінці навчати «мужа» (дуже вірогідно, що мається на увазі саме чоловік даної жінки) тлумаченню закона Божого.
Друга половина даного вірша забороняє жінці панувати над «мужем». Враховуючи подібний текст: «34 нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.
35 Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!» [1;1Кор.14:34,35], буде небезпідставним вважати, що йдеться також про панування саме над власним чоловіком у сім*ї.  Слово “;;;;;;;;;” (authentein) з 1 Тим. 2:12 для Нового Заповіту є гапаксом (hapax legomenon), тобто зустрічається у ньому лише одного разу, а в світській грецькій літературі- лише декілька разів. Є думка, що воно несе в собі негативну коннотацію, на відміну від більш нейтрального “;;o;;;;;;”, що приймає в залежності від контексту позитивний чи негативний відтінок. Хоча, Д. Мо стверджує, що “authentein” означає просто «приміняти владу» або «головувати» в самому нейтральному значенні, на відміну від негативного «попихати» (рос. «помыкать»).  [8]




























4. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ТА КОРИСТЬ ХРИСТИЯНСЬКИХ ПРИНЦИПІВ ДЛЯ ЖІНКИ
За правилами здорового глузду у спільноті з двох осіб при вирішенні спірних питань голосування неможливе в принципі. Якщо ця спільнота не приходить до спільного знаменника, то їй залишається два виходи- або розійтися, або, якщо це не «питання життя і смерті» і спільнота повинна далі існувати цільною, прийняти рішення когось одного.  (Дуже важливий момент- Біблія таким чином сприяє збереженню сім*ї. Конфлікти виникали і будуть виникати завжди, і якщо при кожній незгоді дозволити розривати стосунки- інститут браку розпадеться. До того ж, жінка, прийнявши рішення чоловіка залишається у виграшу: якщо його рішення було вірним, то вся сім*я пішла кращим шляхом. У випадку ж помилки з боку чоловіка, жінка отримує «неформальне право» вказати чоловікові на помилку. І навіть якщо з гордості чоловік не визнає вголос своєї помилки, то, з тієї ж самої гордості, він буде змушений дослухатись до позиції жінки наступного разу, щоб не опинитися в дурному становищі. Таким чином жінка отримує так звану «владу впливу», в той час як чоловік має «владу становища» (рос. власть положения). І жінчина влада впливу, насправді, часто є більш вагомою і реальною ніж влада чоловіка).               Тобто хтось обов*язково повинен мати формальне право вирішального голосу. За Біблією таке право надане чоловіку. Якби воно б було надане жінці, існувало би таке саме проблемне питання- а чому? Відповідь на нього у будь-якому випадку можлива лише одна- бо так сказав законодавець. Це закон. Зразу ж необхідно подивитись, що написано про будь-яку владу однієї людини над іншою в інших місцях Біблії.
«…25 А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.
27 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба» (Матв.20:25-27)  І далі Ісус взяв за приклад самого себе- маючи найвищу владу від Бога, він став слугою своїм формально підлеглим: «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» [1;Матв.20:28]. В тому ж тексті, де чоловіку надається формальна влада над жінкою, йому зразу ж прописаний обов*язок щодо неї. Причому цей обов*язок унеможливлює будь-які зловживання цією владою, більше того- зобов*язує використовувати її на користь «підлеглої» : «25 Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе,
26 щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові,
27 щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!
28 Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе.
29 Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву,
30 бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його!
31 Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом.
32 Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!
33 Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!» [1;Еф.5:25-33]. Чоловікові наказується любити своїх дружин найвищою любов*ю аж до самопожертви заради них. Тому при неповерховому погляді на цей текст ясно видно, що саме чоловік отримує набагато суворіше повеління, а його влада над жінкою, усього лише допомога для забезпечення саме її добробуту.
Звісно, спекулювання вирваними з контексту віршами з боку чоловіків продовжувалось тривалий час і навіть триває досі, але це ні в якому разі не означає, що саме Біблія надає чоловіку таке право. І відповідальність за перекручення змісту прописана в Біблії і є дуже суворою: «18 Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.
19 А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій» [1;Об.22:18,19].

























                5.ДЕЯКІ ПОЯСНЕННЯ
Коротке узагальнення становища жінки в біблійному народі міститься в біблійному словнику Е. Нюстрема : «Жінка - євр. іша. Жінка займала у ізраїльтян краще становище, ніж у інших східних народів. Дружини і дівиці того часу вільно і невимушено брали участь в життєвих справах і задоволеннях. Ревека їхала на верблюді, не закриваючи обличчя до тих пір, поки вона не помітила, що йде Ісаак [1;Бут. 24:64 і далі]. Яків привітав Рахіль цілуванням в присутності пастухів [1;Бут. 29:11]. Жінка брала значну участь в громадських святах [1;Вих. 15-20 і далі; Суд.41: 34]. Пісні Девори і Анни [1;Суд. 5 і 1 Цар. 2] свідчать про розвиток їх душевних здібностей. Жінки займали також офіційні посади, як, наприклад, Пророчиці Маріям, Олда, Ноадія і жінка-суддя Девора. Як дружина, мати і господиня, жінка описується в Біблії в самому привабливому вигляді. Такого вигляду жінки, як в Прип. 31, язичництво показати не може, і Ізраїль перший був навчений Богом дивитися на материнське серце, як на подобу серця Бога [1;Іс. 49:15]. Закон, Ізраїль, і Євангеліє Христове підняли жінку з того приниженого стану, в якому вона перебувала у язичників [1;Мат. 5:32; 19: 3 і далі; Гал. 3:28; 1 Пет. 3: 7]. [9] 
Примітно, що цим словником послуговуються фактично всі найбільші християнські конфесії: римо-католицька, греко-католицька, православна та майже всі протестантські.
Ще один відомий дослідник Біблії Вільям Барклі - викладач кафедри вивчення Нового Завіту в університеті Глазго, Шотландія, автор популярного коментаря до Євангелія, написаного в 1952-1958 рр., розглядаючи фактичне ставлення до жінки в іудейському суспільстві писав, що у цьому ставленні відтворено іудейське світогляд. Жоден народ ніколи не відводив жінці більшого місця в домашніх і сімейних питаннях, ніж іудеї, але офіційно жінка займала дуже низьке положення. За іудейським законом жінка була не людиною, а річчю, вона знаходилася в повному розпорядженні батька або чоловіка. Жінці було заборонено вивчати закон; вважалося, що вчити жінку закону рівносильно  тому, щоб розкидати перли перед свиньми. Жінки не могли брати участі в службі в синагозі, або в галереї, де вони не були видні. Чоловік приходив до синагоги пізнавати, вчитися, жінка, в більшості випадків, - щоб послухати. У синагозі уроки з Писання читали члени церковної громади, але не жінки, бо це означало б "применшити честь громади". Жінкам було заборонено викладати в школі, навіть найменшим дітям. На жінку не поширювалися положення закону, вона не була зобов'язана відвідувати священні бенкети і свята. Жінок, дітей і рабів зводили в одну групу. У своїй ранковій молитві іудей дякував Богові за те, що Він не створив його язичником, рабом або жінкою. У книзі «Вислови наших батьків» рабину Хозе бен Йоханану приписується вислів: «Нехай двері будинку твого будуть широко відкриті, нехай бідні відчувають себе у тебе як вдома, і не говори багато з жінкою». Мудрий сказав одного разу: «Всякий, хто багато говорить з жінкою, заподіює собі шкоду, відмовляється від звершень закону і він закінчить в пеклі». Ортодоксальний рабин ніколи не став би вітати на вулиці жінку, навіть свою дружину, дочку, матір, сестру. Про жінку говорили: «Її справа посилати дітей в синагогу, займатися домашніми справами, не заважати своєму чоловікові їздити вчитися в школу і вести будинок до його повернення».[10]  В цьому дослідженні видно, як спотворюється Біблійна ідея і підміняється вченням авторитетних іудейських провідників. З усіх можливих тлумачень вибирається те, яке накладає на жінку найбільше обмежень, і грунтується на формальному читанні Старого Заповіту не приймаючи до уваги наскрізне біблійне відношення до жінки.
Розглядаючи саме 12 вірш 1 послання до Тимофія 2 глави , Барклі пояснює причини появи такого наказу Павла : «На зміст цього уривка вплинув грецький світогляд. Грецький світогляд особливо ускладнює справу. У грецькій релігії жінка займала низьке місце. При храмі Афродіти в Коринті перебувала тисяча жриць - священних повій, які щовечора займалися своїм ремеслом на вулицях міста. У храмі Діани в Ефесі теж були сотні жриць, які називалися меліси, що означає бджоли, які виконували таку ж функцію. Поважна грецька жінка вела дуже відлюдний спосіб життя. У неї були свої кімнати, в які міг входити тільки її чоловік. Вона навіть не приходила до столу до трапези. Вона ніколи не виходила на вулицю одна, вона ніколи не відвідувала громадські збори. Тому, якби в грецькому місті християнські жінки брали активну участь в роботі Церкви і мали в ній право голосу, то Церква неминуче зазнала би поганої слави прихистку розпущених жінок. Окрім того, в грецькому суспільстві були жінки, все життя яких проходило у виготовленні вишуканого одягу і заплітанні волосся. Римський письменник Пліній розповідає про одну римську наречену, весільна сукня якої коштувала близько ста тисяч золотих рублів. Навіть самих римлян і греків вражала любов їх жінок до суконь та прикрас. Найважливіші грецькі релігії отримали назву містерій і в них були прийняті саме ті форми і норми одягу, які наводить тут Павло. Зберігся такий напис: «у присвяченої жінки не повинно бути ані золотих прикрас, ані рум'ян, ані білил для обличчя, ані стрічки у волоссі, ані заплетених кіс, ані туфель, хіба що виготовлені зі шкіри або шкіри жертовної тварини». Але рання християнська Церква встановлювала ці норми не як постійні, а лише як необхідні в умовах і обставинах, в яких вона перебувала». [10]  І далі дослідник приводить біблійні факти, які необхідно враховувати при вивченні саме біблійного погляду на жінок : «…Але ж Марія з Назарета народила і виховала дитя Ісуса, Марія Магдалина першою побачила воскреслого Господа і саме чотири жінки з усіх Його учнів стояли у Розп'яття. Прискила та її чоловік Акила були цінними вчителями ранньохристиянської Церкви, які наставляли Аполлоса в питаннях віри [1;Діян. 18,26]. Еводія і Синтихія, теж жінки - незважаючи на свою сварку, займались благовістям. Чотири дочки євангеліста Філіпа були пророчицями [1;Діян. 22,9]. Старі жінки навчали добра [1;Тит. 2,3]. Ап. Павло глибоко шанував Лоіду і Євнікію [1;2 Тим. 1,5], а в Рим. 16 багато імен жінок, що користуються повагою. Багато проблем, порушених у цій главі, носять виключно тимчасовий характер, тому що вони мали відношення до конкретної ситуації, що склалася. Своє глобальне ставлення до цієї проблеми апостол Павло висловив в Гал. 3,28: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі». У Христі стерлися всі відмінності разом, в почестях і в функціях, виконуваних в Церкві…»  [10]  Варто розглянути що саме пише Біблія про згаданих вище двох жінок- Еводію та Синтихію. « Благаю Еводію, благаю також і Синтихію - думайте однаково в Господі. Так само благаю і тебе, вірний приятелю, допомагай їм, що співпрацювали зі мною в поширенні благої вістки, і з Климентом, і з іншими моїми помічниками, імена яких - у книзі життя» [1а, Фил.4:2-3]. Тут дуже показово описано, що сам Павло називає цих жінок співпрацівницями, тобто не другорядними помічниками, а повноцінними учасниками служіння Павла. І закликає свого приятеля допомагати їм. Підсумовуючи дослідження цього біблійного вірша [1;1Тим2:12], Барклі робить висновок : «Не слід вичитувати з цього уривка заборону всім жінкам брати участь в роботі і в служінні в Церкві, його просто слід читати з урахуванням і в контексті юдейського та грецького світогляду. І треба читати ті місця в посланнях Павла, де він висловлює неминущі думки про те, що стерлися всі відмінності, що чоловіки і жінки, раби і вільні, іудеї і язичники можуть служити Христові». [10] 
















                6. ІНШИЙ ПІДХІД. ДИСКРИМІНАЦІЯ
Для об*єктивної оцінки позиції християнської церкви відносно положення жінки в суспільстві обов*язково потрібно розглянути інший варіант тлумачення Біблії менш лояльний до жінок. Зловживання можновладцями своїм правом тлумачити закон не оминуло й християнську церкву. Відома українська приказка- закон- як дишло, куди повернеш- туди й вийшло- як не дивно, стосується й Закону Божого. Тлумачення йдуть приблизно у порядку зростання обмежень накладених на жінку.
«Дружині заборонялося повчати свого чоловіка або панувати над ним, вона повинна була перебувати в тиші і мовчанні. І причина, яка пояснює це, чудова, показуючи, як все в наших відносинах з Богом залежить від того, з чого ми почали. У стані невинності панував Адам; в гріху - Єва. Саме Єва, спокусившись, впала в злочин. Адам не був спокушений, а гріх його полягав у тому, що він не підкорився Богу. Приєднавшись до своєї дружини, він пішов за нею, будучи не спокушеним дияволом, а винуватцем через свій вчинок. Не виявляючи слабкості, другий Адам [Христос] діяв в благодаті; Він пішов за Своєю обманутою і грішною нареченою, але вже для того, щоб спокутувати гріх її і врятувати її, прийнявши гріхи її на Себе. Єва в стражданнях на землі понесла покарання за свій гріх, як було призначено їй вироком Бога; але живучи скромно, перебуваючи у вірі, любові та святості, вона рятується в годину випробувань; і те, що носить тавро засудження, стане щасливим приводом для милості і допомоги від Бога». [11]   Досить м*яко, але акцентується увага на провині жінки та вказується, що вона «…носить тавро засудження…»  В коментарі до іншого місця Біблії Дарбі пише: «…Жінки в зборах повинні мовчати: їм не було дозволено говорити. Вони повинні залишатися в слухняності, а не направляти інших. Більш того, про це ж говорив і закон. Було б ганьбою слухати, як вони кажуть в зборах. Якщо вони хочуть запитати про щось, то вони можуть довідатися про це вдома у своїх чоловіків».  [11а]
«…Нехай жінка навчається мовчки в повній покорі А жінці навчати я не дозволяю, ані панувати над чоловіком»…Жінка могла б сказати: «Я не паную, я тільки користуюся владою; я тільки проявляю владу». Але саме це і неправильно. Жінці заборонено проявляти владу. І це не має винятків. Не має значення навіть той факт, що жінка може бути сильною, а чоловік слабохарактерним, - їм краще було б подумати про це, перш ніж вступати в шлюб. Навіть в такому випадку не може бути виключення - жінка не має права проявляти владу ні над чоловіком, ні над ким-небудь іншим в сім'ї (чи потрібно мені додавати це?). І апостол простежує це до самого коріння: «Адам бо був створений, а Єва потому і Адам не був зведений, але, зведена бувши, жінка попала в переступ». Іншими словами, апостол вирішує проблеми з тією чудовою здатністю, якою Бог нагородив його більше, ніж інших апостолів, і Павло вміло простежує дане явище до самих витоків, як в людині, так і до самого Бога. В даному випадку, коли мова йде про владу, він виходить з незаперечних фактів, що стосуються початку божественної історії створення чоловіки і жінки. Чоловік не був обманутий в певному сенсі цього слова, але тим гірше - він був зухвалим грішником. Жінка виявилася слабкішою і була збита з пантелику змієм. Чоловік же добровільно зробив те, що зробив, - з відкритими очима. Адам згрішив проти Бога свідомо. Звичайно, це було жахливо і згубно, але тим не менше це вказує на різницю в характерах того і іншого з самого початку. Чоловік… не настільки податливий обману, як жінка. Жінка більшою мірою, ніж чоловік, піддана спокусам зовнішнього світу. Чоловік, можливо, грубіше і більше здатний до зухвалого гріха, але Бог все ж пам'ятає, що він менш податливий спокусі. У той же час апостол Павло поєднує це з тим, що приготовлено долею жінці на землі: "Втім спасеться через дітонародження, якщо пробуватиме в вірі й любові, та в посвяті з розвагою»,- пише коментатор Біблії У.Келлі. [12]
 
«…Новий Заповіт постійно свідчить, що, хоча служіння жінок різноманітне та цінне, їм не дано право здійснювати суспільне служіння для цілої Церкви. Їм довірено дуже важлива робота по дому і вихованню дітей. Але їм не дозволяється говорити в суспільстві. Їх обов'язок - підкорятися чоловікам. Ми вважаємо, що вираз «як і закон говорить»  відноситься до підпорядкування жінки чоловікові. Закон ясно вчить саме цьому, а під законом тут, ймовірно, головним чином мається на увазі П'ятикнижжя. Наприклад, Буття 3,16 говорить: «І до мужа твого пожадання твоє, а він буде панувати над тобою». Часто стверджують, що в цьому вірші Павло забороняє жінкам базікати або пліткувати під час служіння. Але така інтерпретація неправильна. Слово, перекладене тут як «говорити» (laleф), не мало значення «базікати» на грецькому койне. Те ж слово використовується стосовно до Бога у вірші 21 цього розділу, а також в Євреїв 1,1. Воно означає «говорити авторитетно».
Фактично жінці не дозволяється ставити запитання в церкві під час служіння. Якщо ж вони хочуть навчитись чогось, нехай питають про те вдома у чоловіків своїх. Деякі жінки можуть спробувати ухилитися від підпорядкування попередній забороні, ставлячи питання. Можна повчати, навіть просто ставлячи запитання. Так що цей вірш перекриває усілякі лазійки або заперечення. Якщо запитають, як же цей вірш застосувати до незаміжніх жінок та вдів, відповідь буде такою: Письмо не розглядає кожен окремий випадок, а встановлює загальні принципи. Якщо у жінки немає чоловіка, вона може запитати свого батька, брата або одного з пресвітерів церкви. Насправді цей вірш можна перевести як «хай питають про те вдома у своїх чоловіків». (Те саме грецьке слово andres може означати "чоловіки", "мужі" і "чоловіки".) Слід пам'ятати основне правило: непристойно жінці говорити в Церкві». [13]   В коментарі до Еф.5гл.  продовжується тема: «…Відсутність уряду веде до анархії, а при анархії ніяке суспільство вижити не може. Це саме можна сказати і про життя сім'ї. У неї повинен бути голова, якому б всі підкорялися. Бог постановив, що верховенство в родині має належати чоловікові. Він вказав на це, створивши спочатку чоловіка, а потім жінку для нього. Таким чином, і в порядку, і в цілі творіння Бог підготував чоловікові місце глави, а жінці - місце підлеглої. Нижчий за становищем зовсім не означає гірший за якістю. Господь Ісус підкоряється Богу Отцю, але «за якістю» нічим Йому не поступається. Жінки - аж ніяк не люди другого сорту. Багато в чому вони навіть перевершують чоловіків - у відданості, умінні співчувати, працьовитості та терплячості. Але дружинам наказано коритися своїм чоловікам, як Господеві. Підкоряючись владі чоловіка, дружина підпорядковується владі Господа. Вже з однієї цієї причини в її серці не повинно бути і натяку на невдоволення чи непокору… В наш час біля витоків багатьох сект стояли жінки, що самовільно зосередили в своїх руках владу, на яку за планом Бога у них не було ніякого права. Жінки, котрі залишають відведену їм Богом сферу, можуть внести розкол в церкву, зруйнувати шлюб і сім'ю… Не секрет, що сьогодні це вчення у багатьох викликає неприйняття. Павла часто звинувачують в тому, що він нібито був фанатичним холостяком, шовіністом і ненавидів жінок. Або ж кажуть, що його погляди відображають культуру того часу і сьогодні вже є неприйнятними. Подібні нападки, безсумнівно, - лобова атака на натхненні Богом Писання. Це слова не просто Павла, це слова Бога. Не підкоряючись їм, ми не виконуємо Божу волю і накликаємо на себе труднощі і біди.» [14]   














                ЗАКЛЮЧЕННЯ
Формат роботи не дозволяє дослідити не те що ставлення окремих послідовників християнства до положення жінки в суспільстві, чи окремих помісних церков, але навіть розглянути, як ставляться до цього питання всі християнські конфесії, з яких тільки основних налічується близько сотні [15]   Але при всьому своєму розмаїтті фактично всі вони опираються на Біблію, та на коментарі до неї зроблені невеликою кількістю авторитетних вчених-теологів. Тому для найбільш узагальненого й універсального дослідження питання про роль та положення жінки в суспільстві з точки зору християнської релігії буде правильним зосередитись на розгляді саме першоджерел, на яких вже набудовувались окремі конфесії . Навіть у такій, здавалося б миролюбній спільноті, є різночитання Біблії, які прямо впливають на ставлення до жінки провідників  християнської церкви. А, враховуючи вже зазначений на початку факт, що саме вони були представниками ідеології, домінуючої у суспільстві на фактично усій території Європи на протязі багатьох століть, то вони й диктували норми моралі й поведінки на цій величезній частині світу. І цим нормам, нехай подекуди й формально, але підкорялися також «світські» правителі держав, та, відповідно, й увесь підлеглий їм народ. Тому дослідження ставлення усієї християнської церкви до положення жінки- не обмежуючись окремою державою чи територією- дуже важливе для розуміння найвагомішого чинника, шо чинив вплив на формування цього відношення вже у будь-яких окремо взятих культурних, національних, територіальних та інших осередках.
Як загальний висновок дослідження ставлення християнської церкви до ролі та становища жінки в суспільстві можна привести слова видатного дослідника Біблії та автора біблійного словника, який пережив більше десяти перевидань, і яким вже півтора сторіччя послуговуються всі дослідники християнства- Еріка Нюстрема: «…Закон, Ізраїль, і Євангеліє Христове підняли жінку з того приниженого стану, в якому вона перебувала у язичників [1;Мат. 5:32; 19: 3 і далі; Гал. 3:28; 1 Пет. 3: 7]». [9]

                БІБЛІОГРАФІЯ
1. Біблія. Книги Священного Писання Старого й Нового Заповіту. Переклад Івана Огієнка. Вид.1962.
1а. Український Новий Заповіт (пер. о. Рафаіла Турконяка)
2. ресурс: http://www.statisticbrain.com/bibles-printed/
3. ресурс: http://www.wycliffe.net/en/statistics
4.  Макдауэлл, Джош. Неоспоримые свидетельства (Глава1.Уникальность Библии.) [Текст] : ист.свидетельства, факты, документы христианства: [Перевод] / ДжошМакдауэлл. — М.: Чикаго : Соваминко: SGP, Б.г.(1992). — 318, [2]с. — (В помощь изучающим Библию).переклад з рос.ред. Хомяк М.
4а.  Макдауэлл, Джош. Неоспоримые свидетельства (Глава 4. Достоверность Библии) [Текст] : ист.свидетельства, факты, документы христианства: [Перевод] / ДжошМакдауэлл. — М.: Чикаго : Соваминко: SGP, Б.г.(1992). — 318, [2]с. — (В помощь изучающим Библию)
5. G. Ernest Wrigh. Библейская Археология. / Biblical Archaeology, Philadelphia. — 1960
6. he Origin of the Bible, F.F.Bruce , J.I.Packer , Carl F.H.Henry, Philip Comfort, Tyndale House Publishers, 2003)
 7. «Библиологический словарь» о.Александра Меня (опубликовано в 3-х тт. фондом Меня. — СПб., 2002.)
8.  Moo, D., What does it mean to teach or have authority over men? Chapter 9; in: Piper, J. and Grudem, W. (Eds.), Recovering Biblical Manhood and Womanhood, Crossway, Wheaton, IL, pp. 186–187, 1991.
9. Библейский словарь. Сост. Э. Нюстрем. Перевод со шведского под ред. И. С. Свенсона. Новое пересмотренное и исправленное издание с черно-белыми фотографиями и иллюстрациями. Русский перевод пересмотренного и исправленного издания Библейского словаря, составленного Э. Нюстремом в 1868 г. 522 стр.---також Нюстрем Эрик. Библейский энциклопедический словарь.Пересмотренное и исправленное издание./Перевод со шведского. Торонто,1989.--- Ж.-Женщина.  Переклад статті з російської- М.Хомяк 
10. The Daily Study Bible, Edited by William Barclay, Published by The Saint Andrews Press (Edinburg, Scotland), Second Edition, June, 1960 
Переклад російською мовою Марвін Цігенгагель (Німеччина), редактор перекладу професор Герман Вібе (США). Богословська редакція Олексій Бичков, Яків Духонченко, Георгій Адамович та інші. Переклад з російської М.Хомяк
11.  Дарби Дж.Н., Синопсис книг Библии в 5т., издательство «Благая весть» GBV, 1Тим2:12
11а. Дарби (комм.1Кор14:31)
12.  ресурс http://www.blagovestnik.org/bible/kelly/k61.htm#612
13.  Библейские комментарии для христиан. Новый Завет, Уильям МакДональд, Код: 233, ISBN: 3-89397-621-3, Издатель: CLV, 1466 стр., тв.пер., 2000 г.
14.  Уильям МакДональд__ 
15.  ru.wikipedia.org/wiki/Направления_в_христианстве
16. Муляр В. І., Політологія : навч. посібник / В.І.Муляр.-4-те вид., перероб. і доп. – Житомир : ЖДТУ, 2014.- 336 с. ISBN 978-966-683-416-7