Нина Плаксина. Похоронки - на русск-укр

«ПОХОРОНКИ»
Нина Плаксина
http://www.stihi.ru/2014/07/10/6564 , http://www.stihi.ru/avtor/plaksinanina


                Перевод с русского на украинский язык: Николай Сысойлов


=======================================  Нина Плаксина
=======================================  ПОХОРОНКИ

==========================================  По мотивам поэмы «Игнат»
==========================================  http://www.stihi.ru/2012/04/20/8025
==========================================  три части, эпилог
==========================================  http://www.stihi.ru/2012/04/28/1033

=======================================  Жизнь в деревне  открыта, понятна,
=======================================  Как земля и хлеба, и вода.
=======================================  Люди знают друг друга всегда,
=======================================  В горе ж – сблизились не-ве-ро-ятно:
=======================================  Письма с фронта  все вместе читали;
=======================================  Ночью долго мерцали огни:               
=======================================  Ведь печали они превращали
=======================================  В незакатные, светлые дни.
 
=======================================  Но однажды беда распластала
=======================================  И  расплавила  солнце  в  слезах.
=======================================  Опрокинулось  небо  в  глазах:
=======================================  Из  троих  сыновей   двух  не  стало –
=======================================  Голова  сединою  белела:
=======================================  Похоронки  ограбили  дом,
=======================================  Чёрной вьюгой прошлись над селом –
=======================================  Тишина  пустотою  звенела.

=======================================  Стайкой  сжались, испуганы  дети,
=======================================  Внуки  малые…  Как  им  помочь!
=======================================  В чёрный бархат окуталась ночь:
=======================================  Вестник смерти лишь трауром метит.
=======================================  Не  издал  ни проклятий, ни  стона,
=======================================  Дед  Игнат  ничего  не  сказал –
=======================================  Слёзы – в  сердце,  сухие  глаза
=======================================  Да  лицо –  что  святая  икона.

=======================================  Навсегда  перечёркнуты встречи.
=======================================  Похоронкою  подвиг  «отмечен...»

=======================================  Не отдали  фашистам  Отчизны
=======================================  Сыновья,  его  славные  дети.
=======================================  Всё для фронта – и силы, и  жизни..
=======================================  А  теперь  ОН  за  внуков  в  ответе…
=======================================  Дед  Игнат.

=======================================  10 июля 2014 г.
=======================================  http://www.stihi.ru/2014/07/10/6564



===================
Похоронки
=======================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***
                За мотивами поеми «Ігнат»
                http://www.stihi.ru/2012/04/20/8025 -
                три частини, епілог
                http://www.stihi.ru/2012/04/28/1033

Існування у селах розмірне,
Зрозуміле, як хліб та вода.
Знають все і про всіх!.. – а біда,
То зближаються вмить: не-ймо-вір-но!
Ніччю довго мигтіли вогні:
Лист, що з фронту, всі разом читали –
І в думка'х пропадали печалі,
Споминалися радісні дні.

Та встромила біда в серце жа'ло –
Миттю згасла надії свіча.
Перекинулось небо в очах:
З трьох синів, двох одразу не стало.
Світлі мрії як вітром змело!
Похоронки ці – дім обібрали:
Суму й горя відкрилися брами.
Чорна хуга пройшлася селом.

Жмуться стайкою злякані діти,
Біль кричить у душі, наче сич;
Чорним бархатом вкуталась ніч:
Вісник смерті – все трауром мітить.
Не утішать ні гнів, ні прокльони:
Дід Ігнат все палив та мовчав –
Біль у серці, скорбота в очах,
А лице – як у ста'рців з ікони.

Сльози ллються з душі, а не з вій.
Назавжди' перекреслені стрічі.
Похоронки приходили двічі.. –
Хоч би третій зостався живий.
Може, прийде колись.. восени..
Дід зітхає, затримавши подих:
Похоронки «відзначили» подвиг,
Віддали' все для фронту сини.

Сили й розум, життя і кохання..
Хто ж догляне онуків, коли
Стулить очі свої він в останнє?.. –
І сильніше серде'чко болить.
Клятий ворог всі долі скалічив..
Забувався дід тільки у снах,
Де його цілувала у вічі
Перемоги безсмертна Весна…

..Син вернувся, живий! – снилось діду –
Он онуки.. майбутнього мить..
Хай же вас похоронки обійдуть..
Люди! Браття! Війну прокляніть!

***
Николай Сысойлов,
14.05.2017

============

С ударениями
===================
Похоро'нки
=======================
(перевод на украинский: Николай Сысойлов)

***
                За мотивами поеми «Ігнат»
                http://www.stihi.ru/2012/04/20/8025 -
                три частини, епілог
                http://www.stihi.ru/2012/04/28/1033

Існува'ння у се'лах розмі'рне,
Зрозумі'ле, як хліб та вода.
Зна'ють все і про всіх!.. – а біда',
То зближа'ються вмить: не-ймо-ві'р-но!
Ні'ччю до'вго мигті'ли вогні':
Лист із фро'нту всі ра'зом чита'ли –
І в думка'х пропада'ли печа'лі,
Спомина'лися ра'дісні дні.

Та встроми'ла біда' в се'рце жа'ло –
Ми'ттю зга'сла наді'ї свіча'.
Переки'нулось не'бо в оча'х:
З трьох сині'в, двох одра'зу не ста'ло.
Сві'тлі мрі'ї як ві'тром змело'!
Похоро'нки ці – дім обібра'ли:
Су'му й го'ря відкри'лися бра'ми.
Чо'рна ху'га пройшла'ся село'м.

Жму'ться ста'йкою зля'кані ді'ти,
Біль кричи'ть у душі', на'че сич;
Чо'рним ба'рхатом вку'талась ніч:
Ві'сник сме'рті – все тра'уром мі'тить.
Не уті'шать ні гнів, ні прокльо'ни:
Дід Ігна'т все пали'в та мовча'в –
Біль у се'рці, скорбо'та в оча'х,
А лице' – як у ста'рців з іко'ни.

Сльо'зи ллються з душі', а не з вій.
Назавжди' перекре'слені стрі'чі.
Похоро'нки прихо'дили дві'чі.. –
Хоч би тре'тій зоста'вся живи'й.
Мо'же, при'йде коли'сь.. восени'..
Дід зітха'є, затри'мавши по'дих:
Похоро'нки «відзна'чили» по'двиг,
Віддали' все для фро'нту сини'.

Си'ли й ро'зум, життя' і коха'ння..
Хто ж догля'не ону'ків, коли'
Сту'лить о'чі свої' він в оста'ннє?.. –
І сильні'ше серде'чко боли'ть.
Кля'тий во'рог всі до'лі скалі'чив..
Забува'вся дід ті'льки у снах,
Де його' цілува'ла у ві'чі
Перемо'ги безсме'ртна Весна'…

..Син верну'вся, живи'й! – сни'лось ді'ду –
Он ону'ки.. майбу'тнього мить..
Хай же вас похоро'нки обі'йдуть..
Лю'ди! Бра'ття! Війну' прокляні'ть!

***
Николай Сысойлов,
14.05.2017

==============

Коллаж мой – на основе фото из интернета