Листопад
І спогадами наче в кайдани закутий,
Я чекаю тебе, виглядаю в вікно,
Хоч надія, здавалось, згасла давно.
Повз мене летять дні метушливі,
Згадай, ми разом були щасливі,
Я сподівався, ми з тобою - навіки,
Тепер від болю вживаю ліки.
Я кохаю тебе, хоч серце розбите.
Шкода, що час нам ніяк не спинити.
Нажаль, його не повернеш назад
Давно забутий і наш листопад.
Poem by #Carnilgor 2014
Из сборника "Сорванные цветы"
Свидетельство о публикации №117051411448