Псалом 27. Й нетрив альним рад сть теж

Псалом 27.
Й нетривіальним — радість теж


Я пишу не як
місіонер
міліціонер
і монашка в піддашку
Не як завчені зубри
і не консерви в кубриках
пишу яко ніж
світлом відкритих зазубрин!


У щілину неба художність…
І я той що вам Гогу й Магогу
викину королям й королевичам —
                голому й можному!
З чрева
блискавками поголюю!
Де ошкірено блискавки моляться — Богу!


На драй-хмарах перст
втикнувсь
у художника
Нехай руки кусають собі —
одні просто безбожники!!


І ковтаю любов
як комбайн, барабан,
як пальці першого підбору
В щасті леза так
що в городі стихнув дульбан
і тому любов в городі
не скоро


Я стишую ріки казан —
і перехоплюю морок!


Щоб випередити вічних навзаєм
потрібно вернутись
Бог переконує підпилих банзаїв
ледве відпихує п’ятками скрути!


А сонце — в який гай поставить
стоїть вертикаль і могутник


О, всякі в садиках
лежать на Вадіках —
Богу не вспіють й мигнути


Не місіонер
не міліціонер
не монашка в піддашку
й не міліонери в кубриках
Я пишу —
я ніж
відчиняю паші –
зо світлом зазубрин!


Передні, ви, повставляйте зуби.

19.08.2012, Преображення Спаса