Дельтапланеристика

Ми –
          Ікари.
                Ріка
висне
          в лоні хмурніючих Анд.
Донжуан,
хто Вас виштовхнув
з ванни –
          жахнути в небесні тартари?
                Ми – Ікари.
«… зникну від бібліографів –
дихаю вільно з-під хмар».
Серед всіх ієрогліфів
          в спасі рядка
                Я – як вічність, відпущена
                з чорновика!
З буквонад!
Два віки – на півдня;
             так шугнути із стели! –
Кришталево фонять
сині кубки ущелин.
Зсипте в Анди –
                вина моя –
                скільки я натворив!
Інший враз накишенився б.
В мої очі –
                як в ілюмінатори зирять пришельця!
Що ти скажеш, прозорий?–
                оглух, де пташва,
                де над землями
                крупно
                промилися зорі,
Чистота
рве сорочку з дюралем на швах!
Піднімись хоч один,
навіть знаний, зі скатерки;
Я з тераси – не той;
понад мороком лиць
покладаються два
                найблискучіші катети –
На гарячу проекцію горло ключиць.
Винно-темного моря впереджений дар!
…Мнуть прозорість під себе
І б’ють! Як в тамтам…
Хто ви,
          там!
Я Ікар.

1980