Девъятини

             ДЕВ’ЯТИНИ
Віддана  душа  у  щирості  кохання
Вже  дев’ять  днів  літає  поміж  нас
Ятрить  ще  свіжа  і  болюча  рана
В  скупих,  по – чоловічому,  сльозах.

Вдень  сам  не  свій, а  ніч  в  кошмарах,
Хоч  вже  співають  пісні  солов’ї,
Розмай  травневий  і  весняні  чари -
Без  тебе  пусто,  тоскно  на  землі.

Відволіктись,  щоб  душу  не  тривожить,
Полегшити  їй  перший  цей  етап  освоїть
В  Небесне  Царство,  де  їй  ще  належить
Попасти  в  рай  чи  заслужить  спокою.

Родина  за  столом,  в  церквах  сорокоуст,
Свічки,  лампадка,  фото  та  ікони,
Твій  погляд,  посмішка  й  ні  пари  з  вуст
А  вже  звучать  нам  поминальні  дзвони.

У  Час  Бика  піднявся  місяць  повний
Й  холодним  світлом  землю  всю  залив.
Земне  життя  пройшло  щасливо  і  жертовно,
Життя  небесне  поки  душу  не  зустріло…

Доба  дев’ята  шлях  свій  завершила
А  світлий  образ  у  душі  моїй  не  в’яне,
Між  нами  стала  вже  сира  могила,
Любов  і  пам'ять  вічні  поміж  нами.
                10.05. 2017р., Київ