Той погляд я запам'ятаю...
Говорить він:-Я вас кохаю.
Благає він. З собою зве.
Той погляд мною лиш живе.
Цілком і впевнено,і в повні.
Мене огорне ніжно зовні.
Усобі втопить,-майбуть враз.
Говорить:-Радий я за нас.
І змовкне майбуть ненароком.
Між нами буде першим кроком.
Зкаламутніє,не біда...
Біжить за мною мов вода.
Мовчить,гомонить,шаленіє.
Морозить та теплом зігріє.
Здивує бо ревнує він...
Лежить та пада до колін.
У закуток душі загляне...
Побачить радість та омани.
Ніколи він не обмане...
Та й ніжністю не омине.
Той погляд я запам'ятаю.
Ловлю його,його жадаю.
Чекаю. Тільки ним живу.
В надії! Мрії! На яву!
Той погляд!!!
(Понкратова.О.В.)
Той погляд я запам! ятаю
© Copyright: Лена Грама, 2017
Свидетельство о публикации №117051009471
Свидетельство о публикации №117051009471
Рецензии