Розумієш, я забув рядок.
Він мені здавався дуже вдалим.
Озирнувся, а його не стало.
Загубився десь поміж думок.
Знаю, будуть вдалі ще рядки.
Будуть, знаю, ще і вірші вдалі.
І нема жалю, нема печалі.
Лиш про сенс поезії думки.
Іноді рядок – мов гарний птах.
Пролетів – пером яскравим вразив,
а ім’я красиве так ні разу
не назвали вражено вуста.
Але інший хтось уже за мить
і покличе птаха, і приручить...
Я й в думках себе не буду мучить –
словом, що до іншого летить...
Розумieш, я забув рядок
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117051000511
Свидетельство о публикации №117051000511
Рецензии