Вона ще усмiхалась... Слова i лiнij
ще промовляла. Лагідно. І тихо.
І тепло уособлювала втіху.
І ніжністю сп'яніла голова.
І я уже не розрізняю слів.
Лише дивлюсь. Тепер я – тільки очі.
І я – уже не слухаю, я хочу
її колін – довершених світів...
І серцем відчуваю всесвіт цей –
всі лінії – від плечика до ніжки...
Промов не хочу – хочу бути ніжним
і слухати лише слова очей...
Свидетельство о публикации №117051005020
і слухати лише слова очей...
Очень красиво,
Сергей Хабаров 24.05.2017 01:35 Заявить о нарушении
А знаете, мои идеалы: песенность и «Червона рута».
Просто и хорошо
Миклош Форма 24.05.2017 06:33 Заявить о нарушении
Сергей Хабаров 25.05.2017 03:41 Заявить о нарушении