Коли нарешті я до тебе звикну,
я стану тим, якого мрієш ти:
слова у щастя пошепки плести
я буду поруч, і уже не зникну.
Коли нарешті ти до мене звикнеш,
ти будеш та, яка насправді ти:
веселка із краси і чистоти.
та, на яку молитимусь довіку.
Щоб люди знали: ви – удвох на світі,
і світ не має значення для вас,
а час звикати – то щасливий час, –
звикання Бог дарує замість квітів.
Хто любить – прагне звикнути навічно.
Звикатиму, що ти навік моя –
та, до якої вже не звикну я,
хоч знаю, що любов – щаслива звичка...
Коли нарештi я до тебе звикну
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117050905249
Свидетельство о публикации №117050905249
Рецензии