Пробачаюсь,
я щедрості, що на краю,
не довіривсь...
Береш, Зоре, щоб не вмер —
в Заравшанські і Фанські відроги
високопростого спокою Паміру
В малахіти уважні
аж по-царському дивних озер.
Тубус скель, подивоване око у нім
і підсинність пісень —
Як це щиро прийняв я в Життя —
щоб лиш тільки на віру...
ось смакуючи серцем і я не втиснусь
в земну міру
Над плато і над лобом
незрушний
я в Сині й Тобі — як тут все...
Як на облаце лєгце Син Ісус прийде і осяє
Ясноспадно каскад із вершин
перевалів лоби
до морен і печер –
Мене муза
з проваль до ущелин небес
в радість гірнюю всім закружляє.
Бо я точно живу у Зорі
завтра — як це тепер.
27.07.2005
Пробачаюсь, я щедрост, що на краю, не дов ривсь...
© Copyright: Игорь Степанович Шевчук, 2017
Свидетельство о публикации №117050808316
Свидетельство о публикации №117050808316
Рецензии