Я сяду поруч того скрипаля,
нехай заколисає ніжноспівом.
Тут рідний край і матінка земля
і намальоване Любов'ю диво.
У вихор, в заспокійливе - Живи! -
порину і між ліній загублюся -
серед дібров, зім'ятої трави,
в обіймах рідних, теплих рук матусі.
Із озерця вже скапує сльоза,
такий собі, на око схожий, витвір.
Тоненька вигинаеться лоза,
чи то долоні складені в молитві.
Любовi Мiненко до картини Скрипаль
© Copyright: Вера Свистун, 2017
Свидетельство о публикации №117050804030
Свидетельство о публикации №117050804030
Рецензии
Дуже цікаві асоціації, подобалось! З повагою, Наташа
Попова Наталия Борисовна 09.05.2017 12:21 • Заявить о нарушении
Попова Наталия Борисовна 09.05.2017 12:21 • Заявить о нарушении
Дякую! У неї такі полотна, що кожен може побачити щось своє, та відповідає його стану душі. Як дехто вміє читати між рядків.
Вера Свистун 09.05.2017 12:32 Заявить о нарушении
Вера Свистун 09.05.2017 12:32 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.