Слова поета естетичні,
Палкі та щирі, феєричні…
Але бажання сіє гріх,
І де розумному поріг,
Коли надія фантастична!?
Вона сказала: "Я змінилась".
Не знати, що у цих словах.
Моє натхнення припинилось
І зникла блискавка в рядках:
Чи таємниця, чи знамення...
Той хлопець, що за нею йшов,
Втрачав надію й вірив знов.
Та якось він згорнув - війну...
Чому? — не знаю, не збагну.
Застигло на губах: "Люблю".
Не знати, що у цих словах?
© Copyright: Алексей Трибус, 2017
Свидетельство о публикации №117050812103
Свидетельство о публикации №117050812103
Рецензии