Дождусь сиянья звёздного как в зеркало...
Дождусь сиянья звёздного – как в зеркало
Всмотрюсь, а от земли пойдет парок
Лишь миг – и вместе с сердцем за порог
Я отпущу любовь в огонь немеркнущий
Пускай оно не гибнет от отчаянья,
Целует звёзды – времени мозоли
Здесь не жилец моя любовь, такая доля.
Я только сердцем милую встречаю
Горит душа, пылает в звёздном зареве.
Зовёт – незнамо кто и что ей нужно!
Огонь небесный победит земную стужу,
И в сполохах его ее черты узнаю.
(перевод Ивана Лужина, Киев)
* * *
Діждуся зір, мов гляну у люстерце,
З землі зірветься збудження парок,—
Ще тільки мить — і я діждусь зірок
І відпущу своє велике серце.
Нехай воно не гине од відчаю,
Цілує зорі — часу мозолі,
Моя любов — не житель на землі,
Я тільки серцем милу зустрічаю.
Горить душа в багатті зір і кличе!
Не зна — кого, не відає — чого!
Горить заклятий зорями огонь!
І проступа в огні Її обличчя...
Свидетельство о публикации №117050708847