Когда я остаюсь один...

***
Когда я остаюсь один –
Я остаюсь с Тобою,
Изыжу из времён-теснин,
И становлюсь собою.

В белом пламени точка плавленья сердец
Несказанно – и вмиг недоступно для сбоя,
Солнце, шепчешь Ты миру трубой золотою!
Там, где мы остаемся одни, наконец –
Все сияет собою.

Из художника – в ангелы дивно грести,
Пред Божественным Оком
Мир придумал, чтоб Ты изрубила меня на куски –
Чтобы лучше от ада до рая мной мост возвести –
По асфальтам-брусчаткам лицом протащить,
Вырвать в терне глаза, по зазубринам звёзд волочить,
Чтоб подольше мой след кровоточил,
Чтобы ты наконец отвернулась – и стал я пророчить.

Только я всё равно остаюсь сам-один –
Остаюсь я с Тобою.

(перевод Ивана Лужина, Киев)

*  *  *
Коли я залишаюсь один —
Остаюся з Тобою,
Люба, враз випадаю із згортка годин —
Постаю сам собою.
В білім промені плавлення боголюдин,
Несказанно і враз недоступно для збою,
Люба, що Ти нашіптуєш світу трубою!
Там, де ми остаємось одні,—
Все радіє собою.

Із художника — в ангели дивно гребти,
Навіть Очі ув очі!
Світ придумав, щоб мене порізала Ти,
І щоб краще в повітрі від пекла до раю мостив —
По асфальту, по бруку лицем волокти,
Вийнять очі на тернях і в зорі текти,
Щоб подовше мій слід кровоточив,
Щоб нарешті мене і покинула Ти.

Але я залишаюсь один —
Остаюся з Тобою.