Як дивно я сприймаю квітень: простив йому великодушно –
і цей самотній сірий ранок, і цей мінливий день сумний.
Він був нерідним, невесняним, був недоречним і неслушним.
А я знайшов у серці сили – простив, і радісно мені.
Як дивно я сприймаю травень, який немов близнюк для квітня:
вже інший, вже ім’я інакше, а прагне повторити все...
А я йому не закидаю – я і до травня є привітним.
Нехай і він, як скаже небо, свій хрест травневий донесе.
А вже мене чекають чемно – всі барви червня, липня квіти.
І потім – соковитий серпень. І осінь пристрасна моя...
Як дивно те, що я у вірші спроможний повернути квітень.
...Як дивно, затишно і ніжно життя моє сприймаю я.
Як дивно я сприймаю квiтень - простив йому...
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117050704597
Свидетельство о публикации №117050704597
Рецензии