Л. В. Костенко. Здесь обелисков встала рота

Здесь обелисков встала рота.
Стрижи над кручею стригут.
Кладбища старые ворота
священный трепет стерегут.
Лишь званья,  имена и даты,
и горечь в бронзе отлита.
Лежат уставшие солдаты,
что не щадили живота!
Повинен кто-то перед ними.
А может что-то позабыл.
Или мечтами их земными
явился на краю могил.
Иль передать хотел от близких,
то,  что подарит им покой.
Здесь на одном из обелисков
есть номер почты полевой.



(Перевод с украинского Натальи Поповой)


 
            Л.В. КОСТЕНКО


"Тут обелісків ціла рота."


Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
високу тишу стережуть.
Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
а не проживши й півжиття!
Хтось, може, винен перед ними.
Хтось, може, щось колись забув.
Хтось, може, зорями сумними
у снах юнацьких не побув.
Хтось, може, має яку звістку,
які несказані слова…
Тут на одному обеліску
є навіть пошта польова.