Дорожня замальовка 2

Приємно берегом проїхатись мені,
розквітли вже васильки над Інгулом.
Пташиний спів лунає в вишині
й наповнилось усе бджолиним гулом.

Люблю найбільше квіти польові,
вони як світло сонця, подих вітру.
Блищать мов самоцвіти у траві,
прийшла весна і знов вони розквітли.

Біжить вперед дорога польова,
лиш шурхіт шин і неземна свобода.
Іще далеко серпень і жнива,
та манить з лісу свіжа прохолода.

Несе вологу і життя ріка,
мій неповторний, чарівний Інгуле.
Така статечна, а під час й стрімка,
у ній теперішнє, майбутнє і минуле.

Скубе травичку в березі корівка,
щоб нас почастувати молоком.
Ще молода, але уже й не дівка,
бо рік тому зустрілася з биком.

А далі ніби норовлива дівка,
така собі держава у державі.
Розкинулась за пагорбом Тернівка,
живуть там люди щирі, не лукаві.

Та сонечко простує вперто вгору
і промені на спицях виграють.
Народ виносить збіжжя із комори,
а я продовжую свою цікаву путь.

04.05.2017


Рецензии