Послухайте, панi, давайте залишимось друзями...
Навіщо Вам, пані, смішний і дорослий поет.
На зустріч зі мною, я бачу, себе Ви примусили.
За цей подарунок я вдячний – за наш тет-а-тет.
Послухайте, пані: зізнаюсь, я справді закоханий.
Це щастя велике – побачити Вас, хоч на мить.
У ваше життя увірвався я гостем непроханим.
Небажаним гостем, і краще усе припинить...
Послухайте, пані... Ще раз – на прощання – послухайте.
Читатиму Вам і про Вас всі наївні вірші...
А потім колись напишу, як кохання роздмухали
У вічній моїй, для любові відкритій, душі...
Свидетельство о публикации №117050407551