Время заплело...
В.Леушиной
"ЗАПЛІТАЄ ЧАС
СТЕЖКИ КОЛИШНІ"
Время заплело пути-дорожки
те, которыми по жизни шли.
Вишни лепестки уже в окошки
не летят, как в юности мечты.
Познавали с ними наслажденье,
в необычной нежности красу.
Берегли любовь-её мгновенья,
как кристально чистую росу.
Навсегда ушли в туман, в былое
невозвратной юности года.
И мечты, что тешатся покоем,
заменила мудрость навсегда.
И теперь приходят только снами,
ностальгией светлою они.
Машут нам издалек крылами
юности ушедшей миражи.
А.Уминский.
* * * 04.05.2017 г.
ЗАПЛІТАЄ ЧАС СТЕЖКИ КОЛИШНІ
Заплітає час стежки колишні,
Ті що торували все життя.
Відцвіли з роками наші вишні
Залишивши дивні відчуття.
Пізнавали з ними насолоду,
В надзвичайній ніжності красу.
Берегли любов, як нагороду,
Мов криштальну вранішню росу.
Відійшли назавжди у минуле
Неповторні юності літа.
Мрії, що давним-давно поснули
Замінила зрілість золота.
Відтепер приходять лише снами
Ностальгічні спомини ясні
Ті, які постійно нині з нами
Незабутні миті у житті.
* * * В.Леушина.
Свидетельство о публикации №117050410843