В нічному небі місяць човником пливе,
собі дорогу проклада поміж хмаринок.
Стих пустотливий вітер, спить усе живе,
та ясні зорі ще й не мріють про спочинок.
Пливуть хмарки-лебідки в невідомість,
нема в них дому й рідного гнізда.
Космічне світло проникає в підсвідомість,
як в душу пісня невгамовного дрозда.
Їм в такт моргають кришталеві зорі,
що таємниці космосу несуть.
В світи вони так манять неозорі,
що сяйвом від нудьги мене спасуть.
03.05.2017
На вiдстанi думки
© Copyright: Олександр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117050304422
Свидетельство о публикации №117050304422
Рецензии