Душа повита стежками полину
І лине вдаль,ламає крилля доля.
Співає серце пісню...лиш сумну.
І сивина окрасила вже скроні...
Темніє у душі печаль розлук.
А серце все надіється і вірить.
І завмирає тихий його стук.
І не розрадить тугу ту...не вмію.
Я плакать розучилась вже давно.
Стискає біллю груди...цепенію...
Іду дорогою...і вірю все одно...
Я вірю...інакше вже не вмію...
Стежками полину
© Copyright: Кравченко Наталия, 2017
Свидетельство о публикации №117050310306
Свидетельство о публикации №117050310306
Рецензии