Ти побажала закохатись – так, як застрілитись бажають:
Безжально, голосно, жорстоко, неначе зводиться курок.
А я в твої дивився очі: тебе й безжальність прикрашає –
І губи, стиснуті у зимне, і пальці, зчеплені в замок.
А права ти. Все так насправді – мене потрібно покарати.
Закути у важкі кайдани емоцій людських і страждань.
Хоча твоєю красотою давно приречений до страти.
Любов і є – найбільша кара з усіх найгірших покарань.
А як можливо закохатись сильніше, підкажи, не знаю.
Можливо, справжньої любові не мав мій чоловічий вік.
Мені здавалось, вже сильніше не буде, ніж тебе кохаю.
І, радше, як юнак, хлопчисько, а не дорослий чоловік...
I побажала закохатись-так, як застрiлитись бажають
© Copyright: Миклош Форма, 2017
Свидетельство о публикации №117050202134
Свидетельство о публикации №117050202134
Рецензии