Ти чуєш, рідна, спів пташиний,
що тішить вранішню росу?!..
То усміх Бога з неба лине,
земну рятуючи красу.
І серце грюка від кохання,
мов молот з кузні в небесах,
де дух на синьому екрані
смакує травень на вустах...
А ми, відчувши сонця рими,
йдемо до Нього навпростець,
з'єднавши душами своїми
початок світу і кінець..:)
Коло кола
© Copyright: Александр Ноцкий, 2017
Свидетельство о публикации №117050107073
Свидетельство о публикации №117050107073
Рецензии