Зненацька в голові – неначе міні – вибух
І думка б’ється знову у мені:
Чому лишив мене одну – й на крилах?
Чому не розлетілась по землі?
Чому жорстокість душу полонила?
Чому ти просто знав і не сказав,
Що вітер розірве мої вітрила,
Що залишусь одна… Чому мовчав?!
Чому сама кричу я проти ночі?
Чому душа розпатлана болить?
Чому волосся зрізане дівоче
І знову Бог у відповідь мовчить?!
Не стати знов такою, як раніше,
Літаю, мов примара, у гаю…
Майбутнє знаю добре, та, все рівно,
Тобі кажу у відповідь: «Люблю…»
Птаха
© Copyright: Наталия Присяжная, 2017
Свидетельство о публикации №117050100698
Свидетельство о публикации №117050100698
Рецензии