Гiрко пролунало...
Тогорічна, ламана трава,
Клаптями лежала біля вишні,
Яка білим цвітом розцвіла,
Наче молоденька наречена,
Що фату оділа і стоїть,
На життя своє благословенна,
Погарнішав з нею білий світ...
По кривій стежинці, що блукала
І губилась в сивій давнині,
Чиясь доля хутко утікала,
Залишила спогади самі
Про всі дні і ночі, що минули,
Наче як омана і туман...
Хоч колишніх наче і забули,
Та життя не гоїть в душі ран...
П.В.М. 01.05.2017г.
Свидетельство о публикации №117050106253
Спасибо, Володя!
Сенько Виктор Васильевич 02.05.2017 18:04 Заявить о нарушении
Сенько Виктор Васильевич 02.05.2017 18:07 Заявить о нарушении
Человек с нелёгкой Судьбой и убийственным диагнозом, в данное время идёт рецидив, писать тяжело(хотя это большая отрада), но работоспособность гигантская.
Дай Бог ей здоровья!!!
БЫТЬ ДОБРУ!!!
Владимир Прохода 05.05.2017 09:11 Заявить о нарушении