Кладовище - це наше поле смертi,
Яке ми засiваємо кiстками.
Де перед Богом станемо вiдвертi
З чеснотами своїми та грiхами.
Чи мармуром могила облаштована,
Чи невiдома i стежками заторована-
Не має значення - у смертi рiвнi всi:
Нагi з'являемось в цей свiт i йдем звiдси нагi
Журливi душi чи потiшить пташок спiв?
Чи їм додасть за втраченим лиш бiль?
Про те вони сказать вже нам не дужi.
Який цей свiт - живим лиш не байдуже !
Не можна бiль чужий байдуже споглядать,
Щоб зло над нами силу не набрало,
Щоб смерчем по життю не загуляло,
Й не стало нами цвинтар засiвать...
2000 р.
Живи не байдужим
© Copyright: Татьяна Силенко, 2017
Свидетельство о публикации №117043007825
Свидетельство о публикации №117043007825
Рецензии