Палачи
Играют роль, как театралы,
И на закате у свечи
Готовят разные отравы.
Глаза посмотрят и соврут,
Слова, пропитанные ядом,
Коварно мир твой подожгут,
Потом утешат лестно рядом.
Когда озвучишь ты ответ,
(Приятных мыслей в гневе мало) -
Он облетит весь белый свет
В афишах лучших театралов.
Собьют всех с толку палачи -
По-своему разбавлят краски,
И незаметно у двери
Перерисуют свои маски.
Идут по жизни без любви,
Сами с собой, ни с кем не вместе.
Чтобы не мерзнуть на пути
Их согревает пламя мести.
Играют в прятки палачи,
И сыпят соль в чужие раны.
Наверное, как раз таких
Когда-то на кострах сжигали.
*****
Они лишь сами за себя,
Для них Друзей, Любимых нет.
Но все же помощь им нужна -
Ведь надо как-то путать след.
(Фото из интернета)
Свидетельство о публикации №117042908736
Побачила правду, зрозуміла їх сутність.
Тож залишилось - бути від таких подалі
Здоров"я, радості, благополуччя
З теплом та повагою,
Богдана Синюк 09.05.2017 04:40 Заявить о нарушении
Тільки не завжди знаєш напевне від кого саме.
Але - є Час. Він хоч і не лікує рани від сутичок, та все ж може дуже допомогти. У стомлених від гри театралів на старих, порепаних, потрісканих і потріпаних від часу масках фарби виглядають не так вже й переконливо.
А якщо разом з тим на якийсь час забути про те, що вмієш любити і робити добро, та підключити до цього власний досвід і спостережливість - все стає однозначно зрозуміло.
Спасибі Вам, що завітали, зрозуміли, підтримали.
З повагою і вдячністю Ваша
Не Реальна 09.05.2017 20:51 Заявить о нарушении