В очiкуваннi подвигiв

В очікуванні подвигів*

Брехлива тайна без секрету,
не можна сміючись страждать.
Не стати просто так поетом,
та й просто так – ніким на стать!..

Хто нас розсудить? Боже правий,
навіщо терпим маячню,
коли кричать безумці: „Браво“,
щоб знов співали їм брехню?!.

Чи в родах істини є зерня,
а може це лиш досвід твій?
Чом просимо тоді прощення
навколішках: „О, Боже мій“?!.

Людино, ще недосконала,
печальні сумніви вгамуй
й пізнати вічності начало
бажання ти свої тамуй.

Ще ні одна душа на світі
не появилась просто так.
Все спалахне в потрібні миті,
бо Всемогутній – не простак!

І Всесвіт – це не плід уяви,
земні тут є і плоть, і кров.
Тут геній часто в світлі слави
блюзнірством підміня любов.

Добро і зло – два вічні стяги
ще ворогуючих сторін.
Частіш перемагає Яго**
і довше все панує він…

Бо зло всю Землю підкоряє,
хоч опір й чинить йому світ.
Від тебе в цій борні чекають
яскравих подвигів, піїт!

29.04.2017

* Переспів твору Валентина Гафта „ У лживой тайны нет секрета“.
** Один із центральних персонажів трагедії Вільяма Шекспіра „Отелло“, по натурі хам і плебей, хитрий і підступний заздрісник (http://dic.academic.ru/dic.nsf/litheroes/670/ЯГО).


Валентин Гафт


У лживой тайны нет секрета,
Нельзя искусственно страдать.
Нет, просто так не стать поэтом.
Нет, просто так никем не стать…

Кто нас рассудит, Боже правый,
Чего ты медлишь, что ты ждёшь,
Когда кричат безумцы: «Браво!» –
Чтоб спели им вторично ложь.

И есть ли истина в рожденье,
А может, это опыт твой,
Зачем же просим мы прощенья,
Встав на колени пред Тобой?

И, может, скоро свод Твой рухнет,
За всё расплатой станет тьма,
Свеча последняя потухнет,
Наступит вечная зима.

Уйми печальные сомненья,
Несовершенный человек,
Не будет вечного затменья,
Нас не засыплет вечный снег.

И просто так не появилась
На свете ни одна душа.
За всё в ответе Божья милость,
Пред нею каемся, греша.

Но мир – не плод воображенья,
Здесь есть земные плоть и кровь,
Здесь гений есть и преступленье,
Злодейство есть и есть любовь.

Добро и зло – два вечных флага
Всегда враждующих сторон.
На время побеждает Яго,
Недолго торжествует он.

Зла не приемлет мирозданье,
Но так устроен белый свет,
Что есть в нём вечное страданье,
Там и рождается поэт.