Десь пташка угорі співала.
Із серця, сповненого через край любові,
Всі почуття у вирій віддавала
Чи в пісні, чи в довірливій розмові.
І все було чудово день у день,
Аж поки кіт зненацька не з’явився.
Голодний кіт був ласий до пісень,
І до пташок він бігать не лінився.
Тому і погляди палкі кидав на пташку,
Чекав терпляче, бо на то він кіт:
Йому за здобиччю стрибнуть не важко
І скаламутити чудовий світ.
А пташка думала, що він її кохає,
Повірила тим поглядам палким.
На жаль, в житті не рідко так буває,
Що довіряють хижакам лихим.
Яка ж любов до пташки у кота?
Свій голод він хотів угамувати,
А потім знову йти і полювати,
І в тому вся його улеслива мета!
08.03.2017
Весняна байка
© Copyright: Лариса Перминова, 2017
Свидетельство о публикации №117042905047
Свидетельство о публикации №117042905047
Рецензии