Пробач менi...
Сховавши обвуглені крила...
На землю ти йшла, щоб знайти своє щастя,
Голубка моя сивокрила...
Ти прагнула волі,(бо вільному - воля),
Любила цей світ до нестями...
Та тільки, чомусь, невблаганная доля
Водила тебе манівцями...
На все в цьому світі є Божая милість,
(Так було довічно і буде!!!)
І тут на землі тобі, Птахо, зустрілись
І добрі й недобрії люди...
А ти до морозу і вітру вразлива
Шукала тепла і затишшя,
Та з неба щороз починалася злива
Й хльостала тебе все сильніше...
Крізь біль, відчувавши в любові потребу,
Зазнала душевного злому...
Ти стала частіше дивитися в небо
І вести із Богом розмову...
На землю ти йшла бездоганна, цнотлива,
А нині зітхаєш так важко...
Прости мені біль твій, Душа всетерпима,
Й неспокій пробач, моя Пташко...
Свидетельство о публикации №117042807968