Нескоренi

       З Днем Перемоги!
      
      Партизанам - Краснолиманщини присвячується

Неначе блискавка майнула
І розірвала все сповна…
Життя людей перевернула
Ота проклятая війна!

В роки воєнні комсомольці
Всі згуртувались як один,
І записались в добровольці,
Це партизанський був почин.
Щоб згуртуватись як належить,
Тут не розділишся навпіл:
Пішли – і Костянтин Мележик,
І Агафонов Михаїл.
А вже, коли з’єднались твердо –
Помсти вогонь палахкотів,
Робили вилазки і рейди
І напади на тих катів.
Це комсомольськеє підпілля
Робило німцям тарарам,
На голови нещадне зілля
Лило нещадно ворогам.
Громили всюди окупантів,
Робили партизанський бум,
Бо лізли всюди диверсанти –
В Слов’янськ і Ямпіль і Ізюм.
Звільнили Дронівку, це звісно,
На радість жителів-людей,
І знищено там двадцять вісім
Отих зажерливих «гостей».
Прийшли фашистські ситі пики,
Щоб їсти сало з сирівцем,
Та годували тих бандитів
І динамітом, і свинцем.
Хотіла «яйки» і «молоки»
І в свята, німчура, і в піст,
Дали їм хлопці тут під боки,
Одержали і в гриву й хвіст.
Земля горить під ворогами
Кожну годину, кожну мить,
Бо партизани безугаву
Давали німцям «прикурить».
Пісочок в букси засипали,
Позбутись щоб тої орди,
Автомобілі підривали
І підривали поїзди.
Підпільні групи слідкували,
Як лісом німець торохтів,
Аж дві машини підірвали,
З боєприпасами катів.
Ось партизан загін завзятий
Схопив фашистів у замок,
Запам’ятав фашист проклятий
І Сенчине і Студенок.
Бо там хоробрі партизани,
Як блискавка, в один момент
Так діяли там бездоганно –
Кінний роз’їзд розбили вщент.
І там не дарма ворон крякав,
Той, що маячив десь в імлі,
Бо дев’ятнадцять німчураків
Наїлись нашої землі.
У лісі, Дробишанськім краї,
Зірвали вмить великий куш –
Там розстріляли поліцаїв –
Мучителів народних душ.
В Луганській області – Пурдівка,
Живе й тепер оте село,
Запеклий бій тривав там стійко,
І жарко німцям там було.
І влився в Армію Радянську
Під гул гармат і криці дзвін,
В селі Гричишино (Луганська)
Краснолиманський наш загін.
Рік сорок третій, січень місяць,
Тріщать морози, заметіль,
А партизани німців місять –
Спасли десятки міст і сіл.
Кремінне, Лисичанськ, Рубіжне,
Вибили там отой дурман.
Селище Кіровське і Торське,
І рідний наш – Красний Лиман.

Та, хто ж кував нам перемогу,
Хто став безсмертним в тій біді?
Хто прокладав в життя дорогу? –
Дівчата й хлопці молоді.
Це земляки - Василь Тертичний,
Підстепна Оля – стрічка кіс,
Сердюк Володя симпатичний,
Жвавий Микола Дубоніс.
Це Олексій Мірошниченко,
Пізнать його іздалека,
Зозуля Вова веселенький
До гурту хлопців всіх скликав.
Сімнадцять месників народних
Загинуло в тій боротьбі,
Щоб вільно дихала природа,
Щоб не було у нас рабів.
І вічним сном десь сплять герої –
Полупан, Савченко, Єжов,
Грунський, та ще Іванов – Плахов,
Чорноголовко, Бордюгов.
Ім’я їх ріки не замулять,
Хуртечі їх не заметуть,
Вони живуть і в назвах вулиць,
І в нашій пам’яті живуть.
Життя пливе рікою далі,
В народі жити їм сповна,
Бо в бронзі, камені і сталі
Їх вкарбували імена!

                Василь Дубина -
Член Міжрегіональної Спілки письменників
                України
                25.04.2017г.